Два сонети
Перекладач: Михайло Орест
Джерело: З книги: Орест М. Держава слова: Вірші та переклади — К.: Основи, 1995
* * *
О нуждо, мати непутяща, злісна
Зухвальства підлого, стида гризького!
Ти ясність розуміння тьмиш убого,
Ще, може, в небезпеці хитромисна.
Машин вигадниця ти славнозвісна,
Твій дім і плід простерся так розлого,
Ти — Аргос і нашіптувачка злого,
Сто раз природі смертній ненависна.
Грабіжник низькодушний, на шляхи ти
Вночі ідеш, прочан щоб убивати,
І любо честь тобі багном укрити.
Одна користь від тебе: хто утрати
Не відав і біди не знав носити,
Той не спроможен і добро пізнати.
Юдита
Звисає з ложа кровію червоне
Плече жорстокосердого тирана,
Що вся його могута окаянна
Не подолала мурів оборони.
Недвижну ткань багряної запони
Рука рвонула, мстою полум'яна,-
I глибина шатра являє тьмяна
Жахливий тулуб, що на лід холоне,
Дебела броня, чаші і напої,
Стіл перекинутий. I спить сторожа,
Що, ненадійна, ще біди не знає.
На мурі — дівчина невинна, гожа,
Народом славлена. Не криця зброї —
В руці у неї голова палає.