Молдова, намистина вогню

Ватаману Йон

Йон Ватаману

Молдова, намистина вогню

Перекладач: Анатолій Глущак

Джерело: З книги: Автографи: Книга перекладів А. С. Глущака/ Передм. Д. В. Павличко; Худож. Н. А. Дехтяр — Одеса: Маяк, 1988.— 232 с. ISBN 5-7760-0115-3

Мені здається, що казковий богатир

подарував оту намистину, сказавши:

— Затям, вона мала,

але її не можна загубити!

Схожа на краплю сонця намистина,

вогонь і твердь —

щедрі на виноградні грона

і пшеничний хліб,

вогонь і твердь, котрі плекають

в будинках з прозорими вікнами

дітей, — рід радості,

що житиме у селах

черешневих, яблуневих, грушевих,

у селах, де привільно

любисткові, петрушці, мріям...

О, ця намистина вогню,

що світиться на гарних шиях

сільських мадонн!

Що в тій намистині?

Найперше, слава наших предків,

усіх, хто захищав свій край,

а ще голодні писки й босі ноги,

безхатні діти і старці

та виляски турецьких батогів...

В ній схований

світ без могил,

писання Кантеміра,

які потрібно вдумливо читати.

За ті намистини вогню,

що їх носять на гарних шиях

тутешні молоді жінки,

тримаються-бо немовлята,

ссуть материнське молоко.