Вірші в перекладі Андрія Содомори

Теогнід

Теогнід
Вірші

Перекладач: Андрій Содомора
Джерело: З книги: Золоте руно. З античної поезії: Збірка.-К.: Веселка, 1985.

* * *

Крила тобі дарував я, на них понад морем безкраїм,
Над суходолом усім легко ширятимеш ти.
Де б лиш гостина яка не була,— завітаєш на неї:
У багатьох на вустах буде імення твоє.
В розквіті літ юнаки на тонких голосистих сопілках
Будуть на славу тобі милих пісень награвать.
А як у темінь землі, в многослізну оселю Аїда,
Де клубочиться пітьма, зійдеш по стежці сумній,-
Славу гучну зберігатимеш, Кірне, й тоді, після смерті:
Пам'ять незгладна тобі суджена серед людей.
Будеш на всіх островах і по цілій Елладі кружляти,
Над глибиною морів, де тільки риби живуть.
Не колісницею і не судном — а фіалковінцевих
Муз величаві дари світом нестимуть тебе.
В кожній, яка вже звучить і яка ще звучатиме, пісні —
Ти, поки сонце й земля, поки є люди на ній.
Я ж не доможусь од тебе хоча б непомітної ласки,
Тішиш словами мене, мовби дитину малу.

* * *

Тіло бездушне моє не окутуйте саваном царським —
Дайте живому мені намилуватись життям.
Мертвому терня і килим пуховий — однакове ложе,
Мертвий не чутиме вже — твердо чи м'яко йому.

* * *

Світом блукаючи, був я колись на землі Сіцілійській,
Був на Евбейських долах, де виногрона рясні,
Й там, де Еврот комишами затінений, в Спарті славетній,-
Дивіться також
Всюди знаходив тепло, приязнь і ласку людей.
Та не раділа душа: ніщо інше на цілому світі
Милим таким не було, як батьківщина моя.

* * *

Горе! Зазнавши біди, ворогам своїм лютим на втіху.
Друзям на клопіт важкий нині на світі живу.

* * *

Підлому хто посприяв — той намарно потратив зусилля,
Начеб зерном засівав сивого моря глибінь:
Море засієш — повік не діждешся ніякого жнива,
Підлому зробиш добро — він не віддячить добром.
Підлого серце несите: хоч раз ти йому не догодиш,
Він осквернить, осміє всі твої добрі діла.
Лиш благородний оцінить послугу і пам'ять про неї,
Вдячність незмінну в душі буде повік берегти.

* * *

Тільки-но десь переливами ніжними флейта озветься,-
Вже моє серце тремтить, вже воно рветься з грудей.
Мило, кружляючи келих, у колі флейтистів співати,
Мило, торкнувши струну, звук чарівний наслухать.

* * *

Ворога ворог нелегко брехнею обплутає, Кірпе.
Другові друга, повір, легко в оману ввести.

Інші твори цього автора: