"Громадянину світу"
Перекладач: Микола Бажан
Джерело: З книги: Микола Бажан. Твори у чотирьох томах. Том ІІІ. Переклади. К.:Дніпро, 1975
Людина без вітчизни —
соловей без пісні.
Я згадую: на зальцбурзькім вокзалі
Ви так бундючно, як панку і слід,
Аж зуби зціпивши, мені казали,
Що ви — Іван, який забув свій рід;
Що в нашім світі, де все тьмяно й вбого,
Лиш громадянство світу — путь людей,
Що хай пігмеї тішаться з дрібного,
А ви є речник світових ідей;
Що розум людства в млості безпросвітній
Боїться зльоту до зірок, в блакить...
Ну, що ж ви, "громадянине всесвітній",
Давайте будем щиро говорить!
Ви ходите тут привидом недужим
І тупо задивляєтесь, як в тьму,
В майбутнє світу поглядом байдужим,
Мовляв,— чужі ви світові цьому.
І серце риб'яче не затріпоче,
Коли чужинець стоптує ваш край.
Води напившись з ручаю охоче,
Ви слиною каляєте ручай.
Для вас пусте, що знов несамовито
Гарматні жерла ціляться у світ,-
Навіщо кидать вам своє корито?
Ви ж є нейтральний! Ви — космополіт!
Крізь ваші фрази, сповнені отрути,
Ми бачимо їх підлу й хижу суть,
Ми чуєм хазяїв гарчання люте,
Їх рев про те, як світ би їм здобуть.
Вам байдуже, ландскнехтам і ділягам,
Який над вами в небі має стяг,
А ми під нашим пурпуровим стягом
Дивіться також
Великій долі рідної країни
Вручаєм радо ми життя своє,
І вічна вірність справі Батьківщини
Могуттям нашим, нашим щастям є.
З нічної тьми недолі і негоди,
Світанок стрівши в незабутній рік,
До сонця в сяйві величі і вроди
Ми нашу землю піднесли навік.
Віками землю цю святу кропила
Гаряча кров героїв багатьох,
І нам вона безмежно люба й мила
В дні грізних бід і славних перемог.
Куди б не йшли ми — шляху не загубим,
Бо клич Вітчизни чує наша кров.
Життя ми любим, рідну землю любим
І гордо несемо оцю любов.
Чуття такого ще земля не знала,
Така любов прийшла уперше в світ.
Ми в океан Інтернаціоналу
Вливаємось, шануючи свій рід.
Під Сталінградом не дали ми смерті
Наш дім і світ понищити вогнем,
І щиросерді, радісні, відверті
Назустріч людству впевнено ідем.