Володимир Солоухін
Вірші
Перекладач: Анатолій Глущак
Джерело: З книги: Автографи: Книга перекладів А. С. Глущака/ Передм. Д. В. Павличко; Худож. Н. А. Дехтяр — Одеса: Маяк, 1988.— 232 с. ISBN 5-7760-0115-3
Стріла
В очах багрова тінь полуди,
Здригнулась в замаху рука...
Ти увійшла стрілою в груди —
Ось, нижче лівого соска.
Полинув далі клекіт брані,
А я тамую крик і дрож:
Вже не рубака — з нею в рані,
Та й вихопить її не мож.
Сповзу з коня, розкину руки.
Стріла тремтить на вітерці.
За сон міцний, недовгі муки —
Спасибі влучній тій руці.
Пісочний годинник
І
Цей годинник з вигляду сонливий,
Струмінь — як тоненький волосок
Ледь не перерветься, миготливий...
Зверху товщею наліг пісок.
Долічить піщинки неспромога,
Не знайти такого мудреця.
Цівочка пилинок справді вбога:
Вік їй витікати до кінця.
А піску немов не убуває
За скляним футляром угорі.
Тільки з осереддя проглядає
Ямка, ніби зморшка на корі.
Сіються піщини — в цім причина,
Ллються в нижню відхлань мелькома.
Може, то спливають не піщини:
Глянь-поглянь — хвилини вже нема!
Мить за миттю падають і гинуть.
Що би не робив ти — все одно.
Безперервного страшного плину
Сповільнить нікому не дано.
Ти в кіно, на пляжі, в турпоході,
Граєш в шахи, пробуєш пиття,
Спиш, їси... Миттєвості — в роботі.
Жодній вже не буде вороття.
А життя тече. То ніч, то ранок.
Любиш. Пишеш. Звідав сто маруд.
Забарився, знов проспав світанок...
Рік пропав!
В годинника — свій труд.
Плач не плач — а прилад не розчулиш.
Викинеш? Зупиниш? Схаменись!
Прірвою униз перевернули
Цей годинник. — щойно ти родивсь.
ІІ
Поїздові здається, що земні краєвиди
Мчать повз нього,
Ковзають за вікнами,
Пливуть, похитуючись улад,
Ніби все втікає безповоротно
В минуле —
Навіть якогось кущика
Жодними зусиллями не повернути
А піщинкам у пісочному годиннику
Здається, що скляні стінки
Весь час линуть кудись угору:
Ніби тчеться безконечна нить.
Збігають, струмують оболонки зі скла
І жодна сила
Не спроможна їх зупинить,
Нам, які живуть на землі,
Здається, що рухомий час,
Деколи він повзе,
Шкандибає, тягнеться,
Ледве чи не зупиняється,
А інколи летить на всіх парусах.
В залежності від того,
Що ми робимо самі,
Ми —
Поїзди, що мчать крізь земні краєвиди
Ми —
Піщинки, що сипляться
В годинникових корпусах.