Жінки Рубенса

Шімборська Віслава

Віслава Шимборська

Жінки Рубенса

Перекладач: Л.Череватенко

Джерело: З книги: Антологія зарубіжної поезії другої половини ХІХ — ХХ сторіччя (укладач Д.С.Наливайко).— К.: "Навчальна книга", 2002.

Вернигорянки, жіноча фауна,

мов гуркіт бочок, нагі.

Кубляться у розтовчених ліжках,

сплять з розтуленими до співу устами.

Зіниці їхні втекли углиб

і проникають у надра залоз,

звідки у кров слизовіє закваска.

Доньки барокко. Булькоче тісто в діжі,

парують лазні, рум'яняться вина,

галопують небом хмарин поросята,

виіржують труби плотську тривогу.

О роздинені, о надмірні

і подвоєні розкритістю одягу,

і потроєні запальністю пози,

тлусті страви любові!

Їхні худенькі сестри встали раніше,

аніж розвиднілося на картинах.

І ніхто не бачив, як вервечкою йшли

незамальованим боком полотен.

Вигнанки стилю. Світяться ребра,

пташина природа ніг і долонь.

На лопатках випнутих пробують відлетіти.

Тринадцятий вік дав би їм тло золоте.

Дванадцятий — дав би срібний екран.

Той сімнадцятий для плескатих нічого не має.

Тому що тут навіть небо опукле,

опуклі ангели й опуклий бог —

Феб вусатий, який румаком спітнілим

в'їздить до вируючого алькову.