Іван Рядченко
Вірші
Перекладач: Анатолій Глущак
Джерело: З книги: Автографи: Книга перекладів А. С. Глущака/ Передм. Д. В. Павличко; Худож. Н. А. Дехтяр — Одеса: Маяк, 1988.— 232 с. ISBN 5-7760-0115-3
Післявоєнний колосок
Я не забув колюче диво,
що вийшло в світ із глибини,
розсунувши-таки гнівливо
осколки змовклої війни.
Незвичний гість на полі бою,
схиляв він голову важку...
Була величність супокою
в тім одинокім колоску.
Його беззахисність пощезла:
сильніша житня суть стебла,
ніж маршалів чужинських жезли
і сталь гарматного ствола.
Дорога
Коли причалю до порога,
Здолавши тисячі доріг,
Покличе знов мене дорога,
Немов найкраща з-поміж книг.
Вона і солодко, й тривожно
Мене запрошує: "Гортай!"
Її відкласти? Ні, не можна.
А спробуй пильно прочитай.