Перські анекдоти про Ходжу Насреддіна

Народна творчість

Народна творчість

Перські анекдоти про Ходжу Насреддіна

Джерело: Журнал"Східний Світ" №6 за 1928 рік.

І. НАСРЕДДІН ВЕРТАЄ З ПОЛЯ

Блазень мулла Насреддін із Ширазу мав невеликий достаток, дружину, п'ятеро дітей та вісім ослюків. Одного разу пішов він на поле убирати хліб. Зібрав його, ув'язав на 7 ослюках, а сам сів на восьмого, але раніш ніж рушати додому, забажав перевірити, чи всі ослюки в зборі. Що ж виявилось. Він нарахував тільки сім восьмого ж, на якому він сам сидів, забув. "Боже, боже,— почав молитися богові мулла Насреддін,— і куди це подівся восьмий ослюк. За що це карає мене бог". Злізає мулла з ослюка, знову рахує, виявляється — всі в наявності. Знову сідає мулла на ослюка і ще раз для більшої певности починає рахувати їх, забуваючи знов про того, що під ним. Нарешті вирішає вертатись додому без восьмого. Але перевантажені ослюки не хотіли зрушити з місця. Знову нещастя. Та цьому гореві мулла швиденько знайшовсь, як пособити. Був у нього в кишені нашатир. Не вагаючись довго, виймає цей нашатир і втикає кожному з ослюків під хвіст по куску. Цей лік так вплинув на них, що понеслися вони як вітер, а наш бідний мулла Насреддін лишився без своїх помічників і без навантаженого на них хліба. Не замислюючися, він тоді те саме робить і з собою, що й з ослюками, і за їх прикладом так пустився бігти, що перегнав їх усіх, прибіг додому та й кричить жінці: "Жінко, жінко". Тільки нашатир не давав йому змоги устояти на місці і примушував його бігати навколо хати аж поки сердита дружина одчинила двері і запитала: "Ну чого тобі ще?" Але він, не звертаючи уваги на її запитання, бігає вже по кімнатах і кричить: "жінко, хай двері будуть одчинені. Коли ослюки ще не прибігли, то швиденько вже будуть". А сам побіг далі. Винайдений засіб не давав йому спокою; вийняти ж його він не надумався.

Дивіться також

II. НАСРЕДДІН У РОЛІ БОГА

Через нестачу грошей частенько шейх сварився з своєю дружиною. Якось трапилась у них така сильна сварка, що шейх примушений був покинути хату, щоб тільки не чути жінчиної лайки. Коли він вийшов на вулицю І подивився навколо себе, то найзручнішим місцем, де можна було б на деякий час заховатись, визнав мечеть, що стояла поруч з його хатою. Зайшов до мечеті, примостивсь в одному з куточків її і міцно заснув. Опівночі якесь шамотіння розбудило його. Він розплющив очі і побачив серед мечеті якогось діда, що щиро молився. Кінчивши молитву, дід простяг руки до неба і каже: "Стома од денної праці сильно мене мучить. Сьогодні я був хворий і не міг робити. Боже мій, спусти мені зі стелі сто туманів". Шейх, не роздумуючи довго, відповів йому: "Мій раб, присягаюся тобі моєю величністю, що в цей момент я нічого й сам не маю. Все, що було у мене, я тільки що програв в ігорному домі".

ІІІ. НАСРЕДДІН ЧЕКАЄ СМЕРТИ

Заліз шейх на високе дерево та й став пиляти той сук, що на ньому він сидів. Якийсь перехожий, забачивши це, каже шейхові: злазь з дерева, інакше впадеш. Шейх не повірив. перехожому й продовжував робити своє діло. Коли допиляв він сука до краю, то, звичайно, впав. Кинувся шейх перехожому навздогін, зупинив його та й каже: бачу я, що ти пророк. Ти наперед сказав мені, що я впаду, та воно й трапилось. І причепився шейх до перехожого, щоб той сказав йому, коли він, шейх, помре. Перехожий добре знав шейха і, не вагаючись довго, сказав: ти помреш тоді, коли всі твої вісім ослюків одразу всі разом закричать. Покинув шейх всі свої заробітки, не виходить з дому, все прислухається, коли це його ослюки заревуть всі одразу. І от, коли заревли вони так, кинувся шейх на землю, простягся на ній та й каже: я вмер. В цей час накинулося на його ослюків кілька тигрів й почали їх різати. Тоді шейх і кричить на тигрів: ой лишенько, яке ж то горе, що я вмер. Коли б я був живий, ну й показав би вже вам, як їсти моє добро.

IV. НАСРЕДДІН НА ПЕРЕВОЗІ

Одного дня шейх прийшов на берег якоїсь то річки, де не було ані містка, ані човнів. І треба йому перебратися на другий бік. Не міг він одразу второпати, що йому треба вчинити. Але не довго вагався шейх. Побачив він, що до річки наблизилося 12 жінок, які теж мали на меті перебратися на другий берег. Жіноцтво просило шейха допомогти їм, а за це обіцяли йому по 5 шаїв1 кожна. Дуже зрадів шейх цьому випадкові. Тільки завдяки жінкам він рішався перейти на другий бік річки, переходити ж один боявся. І от наказав шейх всім їм узятись за руки, а сам пішов попереду. Якось то там перейшов він річку, а з ним кілька жінок, решта ж була ще на середині і посувалася тихенько вперед. В цей час одна з жінок кричить до нього: шейх, поможи, вода несе мене. А шейх: — іди, іди. Одпустіть вашу товарку. Коли вода вже несе її, то хай вже й несе. Бог з нею і з її п'ятьма шаями. Не хочу я твоїх грошей, іди за водою.

V. НАСРЕДД1Н НА БАЗАРІ

Узяв шейк у подолок собі 20 штук яєць, вийшов на базар, та и кричить: —Тому, хто вгадає, скільки яєць я маю в подолі, тому подарую ці 20 яєць.

VI. ДЕ БУЛИ АНГОЛИ ДО СОТВОРІННЯ СВІТУ

Одного разу спитали у шейха:-де були анголи до сотворіння світу. Шейх відповів: — у себе вдома.

VII. НАСРЕДДІН-МАТЕМАТИК

Знайомий шейха запитав його, чи добрий він математик. Шейх відповів:-чудесний. Тоді цей приятель запитавсь у нього, як поділити 4 дінара на трьох людей. Шейх відповів:— 4 дінара варт поділити так — двом людям дати по два дінара, а третій хай почекає, поки знайдуться ще два дінара. Тоді вже всі дістануть рівно.

VІІІ. НАСРЕДДІН HА РІЧЦІ

Якось шейх пішов на річку по воду. Коли він хотів набрати води, кушин увірвався і зник у воді. Сів шейх на березі річки й чекає. Надійшов його приятель та й питає, чого це він тут чатує. Шейх розповів, що ось у нього увірвавсь кушин і він чекає тут, коли кушин випливе знову наверх.

IX. ХТО НАЙДУРНІШИЙ НА СВІТІ

Хтось запитав шейха, чи є на світі людина дурніша за нього. Шейх на це відповів : — одного разу я запросив до себе тесляра зняти мірку для дверей. Тесляр не взяв із собою сантиметру, але, не вагаючись довго, зняв мірку дверей своїми руками, розкинувши їх. Так мірка була знята. Пішов тесляр до майстерні, щоб розпочати робити прийняте замовлення. Ідучи, помітив він якусь пташку, задивився на неї і так йшов собі далі. На півдорозі була криниця, нічим не обгорожена, і наш тесляр шубовсть туди. Кілька перехожих почули крик, підійшли до криниці і, побачивши там людину з розкинутими руками, хотіли витягти його звідти. Тоді тесляр із криниці кричить їм : — бога ради, витягніть мене, але прошу вас не зачепіть мотуза за мої руки, чіпляйте за бороду, бо ж мої руки повинні лишитися в такому ж стані непорушне аж до самої майстерні, це ж мірка на двері. Коли ж ви зачепите руки мої, то цим самим порушите взяти мірку на двері. Здається мені, що цей чоловік дурніший, за мене, сказав шейх.

X. НАСРЕДДІН ПРОДАЄ ПОКРИВАЛО

Якось виніс шейх на базар покривало, щоб продати його. Всі, хто підходили, брали покривало в руки і зараз же кидали його йому на руки, навіть не питаючись, скільки він править за нього. Шейх запитав одного з тих, що дивилися : — чого це ніхто не купує мого покривала. Тоді той відповів йому : — покривало твоє геть чисто все діряве. А шейх : — і ти, і всі ви брешете. Я бачив сам на власні очі, як моя мати раз-у-раз зав'язувала в це покривало вату і ніколи не траплялось, щоб щось випадало там з нього.

XІ. ТЕМНОЇ НОЧІ

Однієї ночі проснулась жінка шейха та й будить чоловіка. Він проснувся й питає:— чого тобі треба. А жінка йому:— подай мені сірники, вони лежать у мене в правій кешені, та запали лямпу.— От-то дурепа. Ніч така темна, ну як я зможу одрізнити тобі, де там права кешеня, а де ліва.

XII. ВІЧНА МОЛОДІСТЬ НАСРЕДДІНА

Шейх в компанії своїх приятелів хваливсь, що хоч тепер він вже й зостарівсь, але він такий же сильний, як і за молодих років. Один із приятелів запитавсь, звідки це він знає. Тоді шейх відповів:— у себе вдома я маю велику ступу. Коли я був ще молодий, я питався підняти з землі ту ступу, але ніколи того зробити мені не щастило. І тепер те саме: не можу підняти її. Як бачите, сили мої лишилися ті самі.

XІІІ. НАСРЕДДІН ЗРАДЖУЄ ЖІНЦІ

Дійшла до шейха чутка, що дружина зраджує йому. Почав слідкувати за нею. От, якоїсь ночі, коли дружина побачила, що шейх спить, вона встала з ліжка, тихесенько одчинила двері і пішла на побачення із знайомим. Шейх не спав, і коли жінка залишила хату, він зараз же замкнув двері і знову ліг. Години дві згодом чує він, хтось стукає в двері. Хто це там серед ночі турбує мене. А дружина :— це я, одчини, будь ласка. Шейх не звертає уваги, двері не одчиняє. Тоді дружина крикнула йому:— коли не одчиниш, ось кинусь в криницю. Шейх знову мовчить. Одшукала жінка великого каміння на дворі, підійшла до криниці і, кидаючи камінь у неї, закричала: — ось кидаюсь у криницю. Шейх, як тільки почув, що дійсно хтось кинувсь у воду, вискочив на двір до криниці, щоб врятувати дружину. В цей час жінка забігла в кімнату і зачинила двері. Шейх, коли переконався, що в криниці нікого нема, вертає до хати. Підходить до дверей, бачить двері зачинені. І скільки він не гуркотів, дружина не одчинила йому більше і зчинила такий галас, що всі сусіди позбігалися і на власні очі переконались, що не дружина, а чоловік зраджує дружині.

XIV. НАСРЕДДІН ОДГАДУЄ

Одного разу навідавсь до шейха якийсь селянин. Мав цей селянин в своєму подолі 30 яєць, та й каже шейхові:— ось, коли вгадаєш, що таке маю в подолі, дам тоді тобі десяток на яєшню. Шейх каже:— вгадаю, але дай мені попереду ознаку того, що у тебе. Селянин і каже: — воно таке, що зверху біле, а всередині-жовте. А шейх:— а, а, одгадав. Це редиска. Мабуть, середину вийняв, а замість неї поклав туди моркву.

XV. "І ЧАВУНОВІ TPEБА ЛИШИТИ ХОЧ ЩОСЬ"

Одпровадив якось шейх свою дружину у гості до батьків. Навзавтра пішов на базар купити м'яса. Потім прийшов на кухню, поставив чавун на огонь, кинув в середину м'ясо, а сам сів біля печі, чекає, коли м'ясо достигне. В цей час навернули до нього дехто з його приятелів. Бачучи, що шейх один порядкує на кухні, вони зайшли туди. Один із них узяв ножа, одрізав шматок м'яса, з'їв та й каже шейхові: — яке ж хороше м'ясо, тільки от солі не стає... Другий одрізав шмат м'яса, сказав, що не стає цукру і т. д. Коли шейх побачив, що в чавуні м'яса лишилося мало, він схопив його та й каже приятелям:— дорогі мої, але ж і чавунові тому треба лишити хоч щось.

XVI. НАСРЕДДІН І БАКЛАЖАНИ

Дружина шейха сиділа якось в своїй опочивальні з одним із своїх знайомих. Раптом постукав у двері чоловік. Не довго думаючи, та живісінько заховала знайомого до шафи, а сама побігла зустрічати чоловіка. Шейх зайшов до хати й передав жінці 30 штук баклажанів. Одного з них вона в ту ж хвилю приховала в кешеню, а решту 29 поклала до шафи, де вже сидів іі приятель. Минуло кілька часу, жінка з криком влітає до чоловіка та й каже: що це таке, в шафі у нас якийсь незнайомий. Напевно крамар, що продав тобі баклажани, чарівник. Шейх підходить до шафи, бачить, що справді там сидить чолов'яга. Спочатку витяг він із шафи того чоловіка, а потім узявся перевіряти баклажани і бачить, що справді їх всього 29, а не 30. Тоді бере він того добродія за комір, веде його до крамаря та й каже: голубчику, ти замість баклажана дав мені цю от людину. Крамар був дуже хитрий. Не замислюючись навіть, хапає він палицю та й почав хрестити ту людину, приговорюючи:-скільки разів вже казав я тобі, щоб не плутався ти серед баклажанів. Лежи серед ріп. А шейху замість тої людини він повернув один баклажан.

XVII. "НЕ ТУРБУЙТЕСЬ, ХВІСТ У МЕНЕ В КЕШЕНІ"

Захотілося якось шейхові продати одного з своїх ослюків. На дорозі, вже не далеко базару, упав ослюк у грязюку, замастив собі хвіст. Шейха взяв сумнів, чи ж продасть він ослюка з замащеним хвостом. Взяв та й одрізав хвоста. Сховав його у кешеню, та й приїхав на базар. Багато народу зібралося на базарі навколо його ослюка і всі вирішали, що ослюк дуже хороший, але, на превеликий жаль, не стає йому хвоста. Шейх відповів:-за хвоста не турбуйтесь. Хвіст у мене в кешені. Той, хто купить цього ослюка, той дістане і хвоста.

XVIII. НАСРЕДДІН І ГУСИ

Поїхав шейх одвідати свого приятеля, що жив за кілька верст од нього. Дорогою ослюк побачив річку і кинувсь туди, щоб напитись. Зліз шейх з ослюка та й став чекати, коли то повернеться він. Ослюк не хотів повертатись, і шейх хвилювавсь. Але в цей час прилетіло стадо гусей, налякало ослюка і той повернувся до шейха. Шейх радий вихопив кошель з грішми, кинув гусям та й каже:— молодці, молодці, спасибі вам велике. Якби не ви, не дочекався б я свого-ослюка.

XIX. "ДУРЕПО, КАЖИ, СЛАВА БОГУ"

Одного дня дружина шейха винесла халат свого чоловіка та й повісила його на дереві сушитися. Вночі вийшов шейх на двір і йому здалося, що злодій наближається до його халата. Не замислюючись навіть, шейх хапає стрілу й пускає її в злодія. Стріла влучила в халат, продрала його, халат впав на землю. Влітає шейх до хати й кричить жінці: — дивись, я вбив на дворі злодія. Вийшла жінка на двір, бачить, лежить халат на землі, розірваний стрілою. Бере вже жінка того халата, йде до кімнати та й напалася на чоловіка: — до якого це вже часу ти ще не покинеш свої штуки, божевільний. Ти ж застрілив не злодія, а свій власний халат. А шейх і каже тоді своїй дружині: — дурепо, кажи, слава богу, якби я був в цьому халаті, то ти вже напевно позбулася б свого чоловіка.

XX. НАСРЕДДІН І ДЗЕРКАЛО

Знайшов шейх на вулиці дзеркало, а лежало воно своєю блискучою стороною вниз. Підняв його, подивився на скло і побачив в ньому постать людини. Тоді кладе шейх дзеркало знову на землю тим же боком та й каже:— пробачте мені, я не знав, що це ваше.

XXI. НАСРЕДДІН У ГОЛЯРА

Запросив якось шейх до себе голяра. Голяр мав дуже тупу бритву, тому в багатьох місцях порізав шейха. Щоб кров не йшла, голяр на кожну ранку поклав бавовника. Коли таким чином він доголив половину шейхової голови, шейх вскочив та й каже: — годі, половину голови моєї ти вже засіяв бавовником, а на другій я хочу посіяти льон.

ХХІІ. НАСРЕДДІН ЗАПРОШУЄ ДО СЕБЕ ГОСТЕЙ

Зібрав шейх кілька приятелів і силоміць повів їх до себе в гості. Коли він прийшов до хати, то залишив друзів біля дверей, а сам попереду зайшов до господи, як це водиться серед мусульман. В хаті він запитався у дружини, чи є що-небудь, чим можна прийняти гостей. Та відповіла йому, що нічого нема. Тоді шейх і каже жінці:— іди на двір й перекажи гостям, хазяїна вдома нема. Жінка послухалась чоловіка, вийшла до передпокою та й каже гостям:— нема шейха вдома. А гості їй:— та не може бути, шейх йшов разом із нами. Ми бачили навіть, як він увійшов до господи. Тоді шейх із кімнати кричить їм:— цей дім має двоє дверей, так що можливо, що шейх вийшов ще й через другі двері.

XXIII. НАСРЕДДІН І СОРОКА

Якось пішов шейх з своєю жінкою на річку прати білизну. Половина білизни була перемита, коли надлетіла сорока, вихопила із жінчиних рук мило й полетіла далі. Заплакала жінка та й каже чоловікові: — на що ти дивишся, сороку лови, А шейх і каже їй:— залишмо її, бідну. Хай вже бере наше мило. Її білизна брудніша од нашої.

XXIV. ВЕСІЛЛЯ НАСРЕДДІНА

Багато приятелів запросив шейх до себе на весілля. Зібрались гості. Було подано ласощів. Все з'їли гості. Побачив це шейх, розсердивсь та й покинув кімнату. Гості питають шейха, чого це ти кидаєш нас, вже час йти й до нареченої. А шейх відповідає: — хай вже йдуть і до нареченої ті, що поїли всі оці ласощі.

XXV. НАСРЕДДІН HА МОЛИТВІ

Шейх, готуючись до вечірнього намазу, помив руки та ноги, але через те, що води у нього було замало, одну ногу помити йому не вдалося. Пішов шейх після того до мечеті і став молитися, стоючи на одній нозі, а другу, що він її не помив, підібрав під себе. Спитали його, що це визначає. Чого це ти молишся, стоючи на одній нозі. А він: — так я ж не помив другої ноги.

XXVI. НАСРЕДДІН І МУЛЛА

Шейх частенько сварився з міським муллою. Помер мулла. Запросили шейха читати завпокійні молитви над труною. Прийшов шейх, але коли він побачив муллу мертвим, то запитав присутніх:— І нащо це ви мене турбували. Ця ж людина і за життя нікого не слухалась, тим більше не слухатиметься тепер, коли вона мертва.

XXVII. НАСРЕДДІН-СПАСИТЕЛЬ БОГА

Часто у шейха були сварки з дружиною із-за нестатків. І от одного разу вона дала шейхові такий суворий наказ:— коли ти не ходитимеш кожного дня на заробітки зраня й до самого вечора, а ввечері прийдеш до мене без 20 динарів, знай — я не впущу тебе до хати. Шейх добре усвідомив собі це і вранці пішов до міста. Але скільки він не намагався заробити щось, йому не щастило весь день. Над вечір він не вертавсь вже додому: знав, що не пустять його. І пішов він собі світ за очі, і, так ідучи, потрапив до якоїсь руїни. Зайшов в середину, сів у куточку. Опівночі бачить, прийшов якийсь дервіш, поклав свою торбу до нього в розвалюху, а сам сів біля неї, запалив свічку і, діставши порядний кусман воску, почав ліпити статую. Коли вона була вже готова, дервіш назвав її Адамом та й каже:— Адаме, Адаме, тебе сотворив бог першим на світ, пустив тебе в рай, все дозволив їсти за винятком єдиної пшениці. Чому ж ти не послухав божого наказу і їв пшеницю. Бог вигнав тебе із раю. Ми — унуки твої, із-за тебе ми страждаємо тепер на світі, ганяючись за шматком хліба. Що чекатиме нас в майбутньому. Мучення. Сказавши це, дервіш узяв палицю й поламав статую. Потім зліпив він другу статую і дав їй ім'я Єва. Сказав їй: Єво, Єво. Ти перша між жінками. Навіщо навела ти Адама на те, щоб він їв од забороненого плоду. І от тепер ми мучимось всі із-за тебе. Розбив і її. Ще зліпив нову статую, назвав її чортом і каже:— Проклятий, нащо ти не вклонився Адамові, коли бог наказав тобі це зробити. Ти ж був найближчий серед усіх анголів до бога, через це бог послав тебе у рай до Адама. Ти ж, коли прийшов туди, навів Єву й Адама їсти заборонений плід. Обох їх вигнали з раю. Тепер через твою провину ми мучимося всі, більше того, ти й тепер не даєш нам спокою, і тепер ти нас мучиш. Чого ж ти хочеш од мене, сказав і розбив його в трісочки. Так багато фігур ліпив він із воску, а потім трощив. Нарешті, зробив він фігурку й назвав її богом. Постановив його та й почав йому докоряти. От де бог робить несправедливо одтого і одтого. І тільки що взяв він палицю, щоб розтрощити й бога, шейх встає, виходе та й каже:-стій, стій хвилиночку. Зачекай ще, дай мені змогу одержати од бога 20 динарів або од тебе я їх одержу. Коли я не принесу до хати 20 динарів, жінка не впустить мене до хати. Дервіш настільки злякавсь, він гадав, що це привід, що кинув усе й втік.

Шейх забрав дервішову торбу й вертає додому. Ідучи одкрив він торбу й знайшов там 100 динарів. Повернувшись до хати, він постукав у двері. Жінка запитує його: А чи приніс ти 20 динарів, інакше тебе не впущу. Одчини, одчини,-відповідає шейх,-приніс тобі більше. Жінка одчинила двері, побачила 100 динарів тай питає чоловіка, звідки у нього такі гроші. А шейх відповідає:— я врятував бога од смерти і за це святе діло він подарував мені ці гроші.

XXVІІI. НАСРЕДДІН НА ПОЛЮВАННІ

Одного разу пішов шейх на полювання з своїм приятелем. Стріли в лісі вовка, хотіли його вбити. Вовк заховався в барліг. Приятель заліз туди, хотів його звідти витягти. Вовк зірвав йому голову. Шейх трохи почекав, витяг товариша, бачить, що той без голови. Іде тоді шейх до товаришевої жінки та й каже:— твій чоловік сьогодні вийшов з головою чи без неї. А жінка говорить: — не знаю, чи мав він голову, чи ні, але коли він вечеряв учора, я помітила, що у нього трусилась борода.

XXIX. НАСРЕДДІН КРУТИТЬ

Батько шейха надіслав його на базар, купити баранячу голову. Шейх голову купив, зварив її, з'їв все м'ясо, а череп приніс батькові.

— Де ж м'ясо. Це ж череп. Де вуха баранячі?— Баран був глухий,-відповідає шейх.-А де язик?-Баран був німий.

А очі? — Баран був сліпий.— А де шкура з голови? — Він бідолашний був паршивий. А от зуби так ті були такі міцні, що і досі не випали,— сказав шейх.

ХХХ. НАСРЕДДІНОВА ОЩАДНІСТЬ

Якось запитали шейха, чого це він їсть фіники разом з кісточками. Та хіба ж ви не бачили, що крамар продав мені їх і зважив разом з кісточками. Немає потреби мені викидати їх,— відповів шейх.

XXXI. КОСМАГОНІЯ НАСРЕДДІНА

Хтось запитав шейха, що бог робить із старим місяцем. От-то дурень. Хіба ж ти не знаєш. Тільки появиться новий місяць, бог бере старий і ріже його на шматки. Так він робить зірки.

XXXII. НАСРЕДДІН І ЧОРНОГУЗ

Купив шейх чорногуза. Коли він прийшов додому, то звернув свою увагу на те, що ноги та клюв у чорногуза задовгі. Не роздумуючи довго, шейх одрізав частину ніг та невеличкий шмат клюва, постановив чорногуза на столі, подивився на нього та й каже: От — тепер це вже скидається й на птицю, наче добрий голуб. Але чорногуз стояти не міг, звалився й здох.

ХХХІІІ. "КАЗАН ТВІЙ ПОМЕР"

Позичив шейх у сусіди великого казана і на другий день, вертаючи його сусіді, поклав в казан маленький чавунець. Побачив сусіда шейха та й каже:— ти повернув мені мого казана, але всередині я знайшов ще маленького чавунця. Мабуть, що його помилково поклала туди твоя служниця. Шейх каже: — ні, він твій. Казан твій вночі породив чавунця. Дуже зрадів сусіда цьому. Другого разу шейх знову позичив у нього казана, але на цей раз вже не повернув. Сусіда питає:— ну як з моїм казаном? Вітаю тебе, сказав шейх, казан твій помер. Що ти, дурний, хіба ж казан може померти.-А мабуть, що так, відповів йому шейх, — коли може породити, то може й вмерти.

XXXIV. НАСРЕДДІН СУДДЯ

З'явилось якось до шейха двоє людей із скаргою. Один плачучи, каже, шейх, цей мерзотник одкусив мені вуха; той, кого він обвинувачував, відповів: бреше він, шейх, він сам собі одкусив вухо, я його навіть не чіпав. Тоді шейх, щоб перевірити, хто з них обох каже правду, захотів спробувати сам, чи вдасться йому дістати зубами власне вухо.

Але скільки він не крутився та не вивертався, ніяк не міг дістати вуха, аж поки не впав і не розбив собі голову. Підвівшись, шейх сказав: ні, неможливо, щоб людина могла сама собі одкусити вухо, одне може — розбити собі голову.

XXXV. НАСРЕДДІН У ГУБЕРНАТОРА

Якось поніс шейх губернаторові подарунок 3 граната. Губернатор прийняв їх і вислав шейхові кілька срібних монет. Минуло кілька часу, покупив шейх кілька ріп і знову пішов до губернатора. По дорозі стрівся йому його знайомий і каже: це зовсім подарунок не такий, як для губернатора. Ти б уже ліпше одніс йому кілька винних ягід.

Шейх послухавсь поради приятеля, вернувсь, покупив кілька винних ягід і приніс їх губернаторові. Той зрозумів це за насмішку й звелів наказати шейха. Коли шейха пороли, шейх весь час тільки казав: хай бог буде милостивий до твого батька. Губернатор запитав його, що це має визначати, і з чого це він благословляє його. Шейх відповів: я хотів був принести тобі ріпи, але приятель мій розрадив мені, я послухавсь і приніс тобі ягід. Відає бог, що коли б я приніс тобі ріпи, то, мабуть, вже напевно ти наказав би мене вбити. Губернатору сподобалося його пояснення і він наказав звільнити шейха.

XXXVI. НАСРЕДДІН ЗНАХОДИТЬ КЛАДА

Одного дня шейх вбивав цвяха в стійку своєї стайні. Стіна була стара і од ударів виломивсь шматок її. Коли він подивився в дірку, то побачив в стайні сусіда багато ослюків. Покликав шейх жінку тай каже: ну, вітаю тебе, жінко. В нашій стайні виявилось багато ослюків. Це, мабуть, клад що зберігається з давніх давен в нашій стайні, і ми досі про нього нічого не знали.

XXXVII. БОЖА НЕСПРАВЕДЛИВІСТЬ

Повіз шейх мішок пшениці до млина, їде тай думає собі, от добре було б, як би замість цього мішка пшениці да з'явився у мене мішок золота. От добро б було. Так міркуючи, їхав він далі. А ось коли він приїхав вже до млина, то помітив, що мішок був дирявий і по дорозі вся пшениця висипалася. О боже. Ти не послухав моєї мольби. Із пшениці не зробив золота. Так на що ж ти розсипав мені всю пшеницю мою.

XXXVІІІ. "РУЗ-Е-КГІЙЯМЕТ"

Проходив шейх біля кладовища й побачив стару розвалюху могилу. І сказав собі шейх: дай я ляжу в цій могилі, помру чи ні. Ліг в ній. В цей час ішла валка верблюдів і, коли вона наблизилася до кладовища, шейх підвівся з могили. Верблюди побачили його, перелякались й розбіглися в різні боки. Караванбаші залишивсь один без верблюдів. Підійшов він до шейха та й питає: ти хто,— я, каже, мертвий і встав із могили зробити тамашу. Караванбаші схопив. палицю й добре поколотив шейха, до того ж подер весь його одяг. В такому вигляді й повернувся шейх додому. А жінка й питає його: що це з тобою. А це, каже шейх, я вмер і знову воскрес: сьогодні ж Руз-е-кгійямет. Похитала головою жінка тай промовила йому: знаю, як би ти не чиплявсь до людей, то цього з тобою напевно не трапилось. Виключно для тебе не стане бог робити Руз-е-кгійямет.

XXXIX. НАСРЕДДІН ПРОРОК

Виголосив себе шейх пророком. От хтось його й питає: які чудеса ти можеш нам проявити. А шейх: дереву, яке тільки тобі подобається, я можу наказати стати тут. Перестав но цю яблуню. Шейх тричі наказував дереву зійти, але дерево не слухалось. Тоді шейх сам підійшов до яблуні тай каже: всі пророки були не пихаті і в мене немає пихи. Коли яблуня на цей раз не хотіла послухатись мене і не підійшла до мене, то я до неї підійшов.

ХХХХ. ОСЕЛ-СУДДЯ

Поїхав ослом якось шейх по якійсь то справі. На півдорозі за потребою зліз він з осла, залишив його на шляху й поклав на сідлі свій халат. Вертається, халата свого не знаходить. Скинув шейх з осла сідло, накинув його на себе та й каже ослові: віддай мені мій халат, тоді віддам тобі сідло. Поки шейх розмовляв так сам із собою, осел пішов кудись. Шукаючи його, стрів шейх на дорозі якогось подорожнього та питає у нього: чи не бачив ти мого осла. Подорожній відповів йому, що його осел тепер вже суддя в такому то місті.

Так і гадав я собі, що незабаром зроблять мого осла суддею. Останнього часу він нічогісінько не казав, тільки похитував головою. І вуха завжди були навсторч. Вірячи перехожому, пішов шейх до того міста, де був його осел. Прийшов туди, розпитався, де живе суддя, взяв гнуздечку, ячменю в підполку та й зайшов до судді. Підманюючи суддю, він тихенько наближався до нього, говорячи: не бійся, не бійся, на ось тобі ячменю. Так підійшов він до судді й раптом накинув на нього гнуздечку. Скочив суддя й загримів на шейха: ах, ти, ледащо, що це ти робиш. Ти тут не винний, відповів шейх; в цьому місті немає правосуддя. Силоміць одібрати од мене осла і зробити його суддею, це бачу я тільки в цьому місті.

ХХХХІ. НАСРЕДДІН ПОЗИВАЄ БОГА

Засмажив шейх кілька курок, поклав їх в чавунець, накрив покришкою та й пішов кликати своїх друзів, щоб пообідати разом із ними. Пішов він, а жінка тимчасом повиймала смажені кури, поклала в чавунець кілька живих курок та й покрила їх покришкою, як було раніш. Повернувся шейх, хотів був нести курок на стіл, зняв покришку — кури й вибігли. Шейх бачить це та й каже: О, боже, тобі жалко стало цих курок, ти дав їм життя, випустивши їх на волю, але скажи, мені, будь ласка, з кого я візьму потрачені гроші за годування їх, т. т. за масло, цибулю тощо. Власну роботу я вже дарую тобі.

ХХХХІІ. "ДЕ КІШКА, ДЕ М'ЯСО"

Приніс шейх три чверті мена2 м'яса й попрохав жінку зварити плов. Засмажила жінка м'ясо та й з'їла його з своїми знайомими. Прийшов шейх додому, наказує подати їжу. Жінка просить пробачити їй, бо кішка з'їла все м'ясо. Взяв шейх кішку, зважив її, кішка заважила рівно три чверті мена. Тоді шейх і питає жінку: Коли кішка з'їла м'ясо, то де ж вага кішки. Коли ж це вага кішки, так де поділася вага м'яса.

ХХХХІІІ. ЧУДО З КУРКОЮ В СУПІ

Одного разу зайшов шейх до знайомого. Той запросив його повечеряти з ним. Шейх дав згоду. Коли на стіл було подано супу з м'ясом, шейх помітив, що м'ясо ще сире. Знайомий виправдувався тим, що це курка стара і не досить уварилася. Шейх супу з'їв, а курку залишив, кажучи: хай ця курка повариться ще, а я зайду взавтра і разом з тобою знов поїмо. Другого дня шейх зайшов до знайомого і, коли подали на стіл супу, курка знову була сира. Тоді шейх з'їв супу, вийняв курку із миски, поклав на долівку і хотів був почати молитися. Знайомий й питає його: що це ти хочеш робити. А шейх йому: бути не може, щоб ця курка була звичайна, як усі. Це або нечиста сила напевно, або, навпаки, дух святий. Тому слід помолитися.

XXXXІV. СВІТУ КІНЕЦЬ

Був у шейха дуже жирний баран. І захотілося знайомим покарати якось шейха. От умовились вони підбити шейха, щоб з'їсти барана. Заходить до шейха один з них та й каже: "добродії, я щойно прочитав телеграму, що завтра має бути кінець світу". Шейх це почув, згадав, що у нього є баран і запропонував сам од себе знайомим своїм зробити добрий шашлик. Всі погодились. Зарізали барана. З'їли. День був дуже гарячий, тому всі пішли на річку купатися. Шейх одмовивсь купатися і, коли вони всі були у воді; шейх зібрав весь одяг своїх знайомих і спалив його весь у пень. Вийшли із річки знайомі, побачили одягу нема і почали лаяти шейха. А шейх плюнув на них та й каже: та хіба ж не ви це казали, що це завтра вже кінець світу. Коли це так, навіщо ж вам ваша одежа.

1 Дрібна монета.

2 Міра ваги. Має широке значіння од 2,944 до 13,8 кг в залежності од района.