Монолог Сигізмунда з драми "Життя — це сон"

Барка Педро Кальдерон де ля

Педро Кальдерон де ля Барка
Монолог Сигізмунда з драми "Життя — це сон"

Перекладач: Микола Лукаш
Джерело: З книги: Від Бокаччо до Аполлінера/Переклади/ К.:Дніпро,1990

Ох, я нещасний! Ох, я безталанний!
Боже правий, змилостився,
Заміни на ласку гнів!
Чим тобі я завинив —
Тим хіба, що народився?
Безперечно, провинивсь я
Саме цим в очах твоїх;
Присуди небес благих
Непреложні й неодмінні,
Бо родитися людині —
То уже найтяжчий гріх.
Злочин свій я визнаю,
Та скажи мені, Всевишній,
Чи один я в тебе грішний,
Чи на видноті стою,
Чи на голову мою
Ти зіслав найтяжчі кари?
Родяться ж і інші тварі,
То й вони провинні теж,
А ти блага їм даєш,
Про які я тільки марю...
Родиться на світі птах,
Гарний, мов пірната квітка
Чи яка крилата вітка,
I шугає в небесах
Куди хоче — мах, мах, мах —
По ефірному роздоллі;
Десь там є й кубельце долі,
Хоч сиди, а хоч лиши...
В мене, Боже, більш душі,
Чом же маю менше волі?
Родиться у лісі звір
У плямистій гарній шкурі
(Мов чий пензель із натури
Змалював там знаки зір),
Поринає в світу вир
I жорстоким мимоволі
Стає в хижому околі,
Щоб себе оберегти...
В мене більше доброти,
Чом же маю менше волі?
Родиться у хвилі риба,
Німий виплодок морський;
Ніби човник той з луски,
Надринає часом з глибу,
Дивіться також
Як, своєму вірна трибу,
Ходить, швидко чи поволі,
По підводнім виноколі
Між плавкого баговиння...
В мене більше розуміння,
Чом же маю менше волі?
Родиться в яру струмок,
Дзюркотливая течійка,
I, неначе срібна змійка,
В'ється любо між квіток,
Дзвонить чисто, мов дзвінок,
I радіє своїй долі:
По відкритім рівнім полі
Йому бігти все життя...
В мене більше почуття,
Чом же маю менше волі?
Думка ця з ума зведе...
Я у розпачі безумній
Клекочу, немов Везувій,
Серце вирвав би з грудей!
Де ж тут правда? Розум де?
Де закон, що ставить міру?
Щоб людині — ні, не вірю! —
Господь Бог того не дав,
Що так щедро дарував
Річці й рибі, птиці й звірю?!

Інші твори цього автора: