Смішні оповідки

Бар-Иврая Абу-ль-Фарадж Мар-Гіваргіз Юхан

Абу-ль-Фарадж Мар-Гіваргіз Юхан Бар-Иврая

Смішні оповідки

Перекладач: Євген Варда

Джерело: З книги: Абу-ль-Фарадж. Смішні оповідки. К.:Дніпро, 1972

З передмови Абу-ль-Фараджа

...Я б хотів, щоб у цій книзі були зібрані оповідки, які освіжатимуть розум і вибавлятимуть у серцях горе та смуток.

Нехай вона буде втіхою для страждальців, цілющим бальзамом для людей з розбитим серцем, путівником для любителів настанов і кращим другом для шанувальників жарту.

Збираючи ці оповідки, я не відкидав нічого, вартого пам'яті. I хоч би хто був мій читач — прибічник правдивої віри1, мусульманин, єврей, арамієць2 або хто інший, і чи має він жвавий розум, чи саму лиш хитрість, а нехай кожен візьме з цієї книги те, що йому до душі, нехай зірве ту троянду, яка йому найбільше до вподоби.

Кожну оповідку поміщено по сусідству зі схожою. Кожен розділ об'єднує цілу низку споріднених сюжетів. До того ж усі розділи написано вельми стисло.

Розділ, в якому йдеться про невдах, диваків і недоумкуватих

1. Скромне прохання

Один дивак звів очі до неба та й молиться:

— О боже, пошли мені тисячу туманів3. Обіцяю, що сто туманів я віддам жебракам.

Довго він чекав на ласку божу, та коли зрозумів, що це марно, став молитися так:

— О боже, якщо ти не ймеш мені віри, то подаруй мені дев'ятсот туманів, а сто віддай сам кому схочеш.

2. Аби згода

Хтось запитав, чи може сімдесятип'ятирічний дід мати дитину. Йому відповіли:

Дивіться також

— Так, якщо має молодого сусіду і той згодиться.

3. Коли буде горе

Одна вагітна жінка каже чоловікові:

— Не приведи господи, щоб дитина вродилася схожою на тебе, бо ж буде он яка погана на виду.

— Не приведи господи, — відповідає чоловік, — як дитина вродиться не схожою на мене, бо тоді я відправлю тебе до того, на кого вона буде схожа.

4. Щоб осел не знав

Господар розгнівався на свого осла і поклявся, що не дасть йому вівса. Настав вечір, і господареві стало жалко тварини. Тоді він покликав сина:

— Насип ослові вівса, тільки не кажи йому, що це я звелів.

5. Щира вдячність

До одного господаря завітав сусіда поздоровити його з народженням сина. Господар вислухав його і відповів:

— Я вельми вдячний богові і тобі, що ви зробили мене батьком одного сина.

6. Справедливий гнів

У свято батько одягнув маленькому синові червоний капелюшок, посадив його на плечі і пішов до церкви. На церковному подвір'ї батько чимось захопився, а потім згадав про сина, та коли огледівся, ніде його не помітив. Став він запитувати людей, чи не бачив хто маленького хлопчика в червоному капелюшку. Йому сказали, що син у нього на плечах. Батько розгнівався, зсадив хлопчика і кілька разів тьопнув, приказуючи:

— Скільки я тобі говорив: не заходь далеко,

7. Свіжий лід

Один чоловік прийшов на базар купити льоду. Знайшовши потрібну крамницю, запитався господаря:

— Чи є в тебе лід свіжий?

— Є,— відповів господар. — Але дорожчий за несвіжий.

— Тоді, — попрохав покупець, — дай мені старого льоду для родини й челяді та трохи свіжого на мій шлунок...

8. Півень знає, що робить

Якось запитали, чому півень стоїть на одній нозі. Відповідь була така:

— Бо коли підніме обидві ноги, то впаде.

9. Господня заповідь

Сталося так, що батько сів до столу пізніше за синів. Ті допалися до страви, і він залишився голодний. Тоді батько і сказав дітям:

— Не забувайте заповідь господню, яка вчить поважати батьків. Якщо ви мене й вилаєте, я не прогніваюся на вас. Але не буде вам прощення, якщо сядете їсти раніше за мене.

10. Не тоді писано

Однн багатий чоловік холодного зимового дня прийшов до міста. Одягпутий він був тепло, а зверху накинув ще й халат. Вулицею трапився йому бідняк.

— Дай мені свій халат зігрітися,— озвався неборака,— адже Ісус велів віддати й сорочку тому, хто попросить хламиду.

— Хай упаде на мене кара Ісусова,— відповів багатий,— але він оповістив цю заповідь в Єрусалимі, а там тепліше, ніж у нашому місті. Крім того, заповідь писано влітку, а не взимку.

11. Сусідські взаємини

Сидів господар зі своїм гостем на подвір'ї і вечеряв. Раптом через дах перелетів камінь і впав поряд. Господар звелів дружині злізти на дах і подивитися, чи не зайшло сонце. Через півгодини вона повернулася і сказала, що сонце зайшло. Гостя це дуже здивувало, і він запитав:

— Адже ти знаєш, що сонце вже зайшло, то навіщо посилав дружину на дах?

— Слушні твої слова. Я тому послав її на дах, що сусіди хотіли бачити її. Якби я цього не зробив, то вони кидали б нам на голови каміння до самого ранку.

12. Діла божі

Як побачив селянин поле, на якому дощ, вітер і град вибавили посіви, то звів очі до неба і проказав:

— О боже, ти проповідуєш праведність, любов, заклинаєш зло. А подивися, що ти оце накоїв. Твої діла, як і людські, не відповідають словам.

13. Порозумілися

Один молодик часто глузував із бідного Закруна, і той йому сказав:

— Чи не соромно тобі? Я знав твою матір ще до твого народження.

Молодика такі слова розгнівали, і він спитався матері:

— Чи знаєш ти голодранця Закруна?

— Котрого? Ісхакового сина?

— Так. Я бачу, що ти знайома не тільки з Закруном. То, може, пізнаєш Ісхакового онука? — сказав він, маючи на увазі себе.

14. Мудра дружина

Один простакуватий чоловік повернувся додому і побачив, що хтось чужий спить з його дружиною. Отож він і озвався до незнайомця:

— Який же ти осел, коли не знаєш, що моя дружина мудра і вміє відрізнити погане від доброго. Нічого зайвого з тобою вона собі не дозволить.

15. Зміркувала

Чоловік сидів на призьбі, а дружина лізла по драбині. Тоді чоловік і каже:

— Якщо ти лізтимеш вище або сходитимеш униз, то я відчую огиду до тебе4.

Дружина почула такі слова, стрибнула йому на руки і відповіла:

— Я не піднялася вгору і не зійшла вниз, тож твої почуття до мене не охолонуть.

16. Дволикий іудей

Іудей вихрестився, але люди помітили, що він не всією душею відданий Ісусові, і звернулися до нього:

— О дволика людино, чи мало гнівив ти Мойсея, що тепер і нашого Ісуса гнівиш? Краще йди до Магомета, може, його власкавиш перше ніж устигнеш роззлостити.

17. Навіщо родився ослом

Недоумкуватий бив свого осла та й приказував:

— О клята тварино, як ти не хочеш, щоб на тобі їздили, то навіщо родилася ослом!

18. Не знав, кого лаяв

Один хлопчик висунувся з вікна, і по голові йому боляче вдарила градина. Гадаючи, що це хтось навмисне його вдарив, хлопчик зле вилаяв невідомого кривдника. Це почув батько і злякано почав молитися:

— О господи, помилуй мого сина, що сварився на тебе. Він малий і ще не знає тебе і твоїх діянь.

19. Довчився

Один дурний чоловік поклав собі навчитися читати й писати. Найняв він учителя. Минуло кілька років, і він запитав:

— Як треба писати слово "зуза"5: з твердим чи з м'яким "с"?

20. Винахідливий купець

Якось купець серед білого дня запалив у своїй крамничці свічку. Перехожі зацікавилися: нащо це?

— Люди навкруги навіть уночі купують крам, а моєї крамниці не помічають. Отож я і запалив вогник,— відповів купець.

21. Щоб не дізналися міські собаки

Одного чоловіка вкусила собака. Збіглися до нього люди та й кажуть:

— Коли хочеш дізнатися, чи вона не скажена, то поклич додому і дай їй м'яса. Якщо їстиме, то здорова.

Потерпілий відповів:

— Як дізнаються про це міські собаки, то навмисне кусатимуть мене, щоб я годував їх м'ясом задля перевірки.

22. Собаки святого письма не тямлять

Батько напучував сина:

— Як нападуть на тебе собаки, то крикни їм у вічі двадцять разів підряд зі святого письма: "Боже, рятуй мою душу від кинджала та від лютих собак".

Товариш його на це зауважив:

— Ліпше взяти добру ломаку, бо собаки не тямлять святого письма, та й ніколи його не читають.

23. Таки не вір

Скнара-купець придбав кошик посуду і покликав носильника.

— Віднеси цей посуд до мого дому, але замість плати я дам тобі три поради, вони згодяться в твоєму житті.

Носильник пристав на це.

Як пройшли вони третину дороги, купець сказав:

— Ось моя перша порада: коли тобі скажуть, що краще мати голодний шлунок, ніж ситий,— не вір.

Пройшовши другу третину дороги, купець мовив:

— Коли тобі говоритимуть, що ліпше йти пішки, ніж їхати верхи,— не вір.

Носильник проковтнув дві великомудрі поради, але сподівався на третю, яка, можливо, й допоможе йому в житті.

I ось біля самого дому купець знову промовив:

— Коли тобі скажуть, що я міг знайти дешевшого носильника,— не вір.

Тут бідака зрозумів, що його ошукано, і щосили жбурнув кошик на землю, відповівши купцеві:

— Коли тобі скажуть, що тут хоч одна посудина лишилася ціла,— не вір.

24. П'яний не втямить

Якось п'яний побив одного чоловіка. Потерпілого запитали, чому він бодай не вилаяв кривдника. Нещасний відповів:

— Я не хотів витрачати запас своєї лайки, якої п'яний все одно не втямив би.

25. Знайшли злодіїв

Один хлопчик, побачивши своє відбиття у відрі з водою, побіг зляканий до матері і сказав:

— Мамо, ходи швидше сюди, злодій у хаті.

Обоє глянули у відро, і мати зашепотіла синові:

— Там ще один злодій — жінка. Ти залишайся тут і стережи відро, а я побіжу до сусідів за підмогою.

26. Справедлива образа

Простакуватий чоловік звернувся до знайомого, в якого тяжко захворів син:

— Я образився на тебе. Коли помер твій старший син, ти не покликав мене на поминки. Але якщо й цього разу не запросиш, то я навсправжки посварюся з тобою.

27. Котрий із синів помер?

Інший недоумкуватий ішов до свого сусіда на поминки. Знайомий, що зустрівся йому на вулиці, запитав:

— Котрий із синів нещасного помер?

— У нього їх було двоє. Я гадаю, що помер середульший.

28. Цікавість

Один наївний чоловік говорив своєму сусідові:

— Вночі я бачив сон, ніби лікар розмовляв з тобою і поглянув на мене. Скажи, що він про мене говорив?

29. Дякувати богові

У одного дурня вкрали осла. Він склав дяку богові, додавши:

— Добре, що я не сидів тоді саме на ослі.

30. Сідло стомлене

В одного чоловіка попрохали позичити сідло. Він відповів:

— Воно зараз стомлене, бо я допіру з нього зліз. Почекайте, поки відпочине.

31. Так обійдеться дешевше

Коли в однієї жінки почалися пологи, чоловік її звернувся до повитухи:

— Я тебе вщедрю дарунком, якщо добудеш із лона моєї дружини одну дитину, не більше.

32. Бідні ложок не мають

Якось одного чоловіка попросили позичити ложку. Він відповів:

— О, коли б я мав те, що їдять ложкою.

Цим він хотів сказати, що бідні ложок не мають.

33. Погроза вплинула

Господар найняв вродливу служку. Дружина дуже ревнувала чоловіка і наполягала, щоб він її звільнив. Чоловік відповів:

— Якщо ти не вгамуєшся, то ми посваримося, і я не спатиму з тобою цілий рік.

Дружина злякалася і більше не ремствувала.

34. Поважна причина

Один недоумкуватий так молився:

— О господи, пожалій нас усіх. Відпусти гріхи моїй матері, дружині й мені.

Його запитали, чому він не молиться за батька.

— Я був ще малий, коли помер батько, і гріхів його не знаю,— відказав він.

35. Здалеку дивитися можна

Один негарний з лиця чоловік, глянувши на себе в люстро, дуже здивувався.

— Обличчя моє некрасиве, але як глянути здалеку, то нічого, дивитися можна.

36. Не поспішай топитися

Дурному батькові впала в криницю донька. Той побачив та й гукає:

— Почекай, не топися, поки я знайду мотузку і витягну тебе.

37. Хто помер

Один дивак зустрів свого знайомого і запитався:

— Минулої суботи хто помер: ти чи твій брат?

38. Таємна розмова

Багатий, але дурнуватий чоловік довго балакав зі слугами, а потім сказав їм:

— Відійдіть від мене подалі, бо я хочу сам із собою поговорити про одну таємну справу.

39. Хто про що

Християнинові, що їв у піст рибу, а запивав молоком, сказали:

— Їсти ці страви заразом не можна.

— Чому? — запитав він.— Адже риба мертва, а молоко парене.

40. Гріх дружини

Чоловікові набридла дружина, і він наважив покинути її. Дружина заголосила:

— Скільки років живу я з тобою і ніколи нічим не завинила, то через віщо покидаєш мене?

— Якраз у цьому й полягає твій гріх. Багато літ ти була віддана мені, і тепер я втомився від тебе, — пояснив чоловік.

41. В чиїх руках закони

Одна жінка запитувала старшу подругу:

— Чому кожен мужчина може взяти собі дівчину і перебути з нею ніч, тоді як нам того не вільно?

Подруга відповіла:

— Закон і честь у руках чоловіків, тим-то вони й роблять усе, що схочуть.

42. Скромний гість

У скупого господаря вечеряв гість. На одежу йому проллялося трохи юшки. Господар звелів слугам вичистити одежу. Але гість відповів:

— Не завдавайте собі зайвого клопоту. Адже в юшці не було анічогісінько масного.

43. Переконав

Чоловік утішав дружину, коли та тяжко заслабла:

— Якщо бог забере тебе, вдруге я одружуватися не буду.

Нещасна не повірила. Тоді чоловік додав:

— Як я помру, то сам прийду до тебе, і ти пересвідчишся, що правду кажу.

44. Чи свіжа риба

Перехожий запитував рибалок:

— Оце ви ловите рибу, а чи вона свіжа?

45. Зрадів

Один дивак, ото як видужав, надумав поцілувати лікаря в голову.

Лікар був миршавий і змащував голову олією.

— О, тоді я ладен зробити це кілька разів,— сказав дивак.

46. Забув

Дурний казав:

— Мій батько двічі бував у Єрусалимі, там і помер. От тільки не пам'ятаю, чи в першу поїздку, чи в другу.

47. Господар і десятеро ослів

У господаря було десятеро ослів. Якось вирядився він у дорогу, сів на одного, а решта позаду йде.

Трохи проїхавши, він полічив ослів. Вийшло дев'ятеро. Тоді він скочив на землю і знову почав рахувати. Тепер ослів було десятеро.

Господар знову сів верхи і перше, ніж рушити далі, поклав собі ще раз перевірити. Ослів було дев'ятеро. Зліз — знову десятеро. Так воно повторювалося ще кілька разів.

Зрештою господареві це набридло, і він сказав:

— Кожного разу, як я сідаю верхи, гублю одного осла. Злізаю на землю — всі на місці. Мабуть, це витівки нечистого. Краще я піду пішки, а то так і всіх розгублю.

48. Попередження

Стара кульгава баба навідала знайому, що занедужала, і звернулася до неї так:

— Бач, сестро, я постаріла, і мені важко ходити. Скажи своєму чоловікові, що коли ти помреш, то хай не кличе мене на поминки, бо я не здужаю прийти.

49. Молитва простакуватого

Одии простакуватий так молився: — Боже, відпусти мені гріхи, які я вчинив з твого дозволу і без твого дозволу, про які ти знаєш і про які не знаєш.

50. Поквитаємося згодом

Селянин прокинувся вранці й побачив, що поле його вдосталь напоїли дощі.

— Дякую тобі, господи,-сказав він.— А плату за свою роботу запиши на мій рахунок.

51. Молитва для курчат

Господар казав до своїх курчат:

— Моліться богові, щоб хтось у сім'ї моїй захворів і вас для нього зготували. Інакше ви підростете, я вас попродаю і вам повідрізують голови.

52. Впертий горіх

Недоумкуватий дістав горіха і спробував його розтовкти. Горіх виприснув з-під каменя, і недоумкуватий сказав:

— Бач, і горіх не хоче помирати.

53. Вагітна трішечки

Один чоловік сказав своєму сусідові

— Твоя дружина вагітна.

— Так, але трішечки, — відповів той

54. Давня пристрасть

Один плетільник став лікарем. Прислужник його попрохав грошей на кожушок.

Колишній плетільник відповів:

— Грошей я тобі не дам. Але, якщо ти дістанеш ниток, я сам сплету тобі одежину.

В ньому прокинулася давня пристрасть.

55. Розум плетільників

Хтось казав:

— У семи жінок розум одного чоловіка, а в семи плетільників розум однієї жінки.

56. Метикований господар

Один дивакуватий чоловік мав двох собак — чорну і білу. Правитель міста попрохав подарувати йому одну з них. Господар запитав:

— Яку?

— Білу.

— Гаразд, але ж тоді в мене залишиться тільки чорна.

— Ну то чорну.

— Але ж тоді в мене залишиться тільки біла.

57. Розумування скупія

Скнарий купець ніколи не подавав милостині жебракам. Він собі так міркував: "Чого б то їм подавати милостиню, коли їм сам бог нічого не дає".

58. Зміркував

Дурень побачив здоровенного буйвола і сказав:

— Шкода, що він парнокопитний. З нього був би гарний мул.

59. Обурення

Дурень прочув, що є такий народ, де юнаки беруть шлюб із рідними матерями, і озвався:

— О жалюгідні потвори! Я не вчинив би нічого подібного і за сотню срібняків.

60. Багато потроху

Один чоловік заслаб на живіт. Коли його спитали, з чого б це могло бути, він відповів:

— Я багато потроху пив молока, і це мені, певно, пошкодило.

61. Необізнаний

Ніч. У небі сяє місяць. Дивак бурмоче молитву, яку годиться читати тільки на молодика. Йому сказали, що вже чотирнадцять днів минуло, як був молодик. Дивак відповів:

— Я щойно сьогодні прибув до вашого міста, то й не знав цього.

62. Дурнева молитва

Дурень молився так:

— I нащо я народився здоровий? Краще б сотворив мене бог сліпого, кривого чи безрукого. Тоді люди жаліли б мене, а не кепкували з мене, як тепер.

63. Не зрозумів тільки одного

Дивак говорив:

— Я розумію, як робиться вино, як ростуть дерева, як із них посуд майструють, але одне мені невтямки: як у тому посуді роблять такі здорові отвори?

64. Оце порада

Один правитель на свято поспішав до Єрусалима вклонитися святим мощам.

Прудко гнали запінені коні. На одному спочивку зустрів його дивак та й заходився раяти:

— Пощо женеш коней, царю, мучиш себе — не спиш і не їси? Краще пошли гінця в Єрусалим, щоб відклали свято до твого приїзду.

65. Забудькуватий батько

В одного чоловіка запитали:

— Скільки твоїй доньці років?

— Не знаю, — відповів він. — Пам'ятаю тільки, що коли вона народилася, саме зацвітала рута.

66. Скільки коштує бог

Погожого сонячного дня дивак поглянув на небо і сказав:

— Яке воно блакитне, як найдорожча ковдра в шаха. Але ти, боже, тим не переймайся, бо ти все одно коштуєш дорожче.

67. Затявся

Суддю прохали помилувати одну людину. Він відповів:

— Я не випущу його з темниці, поки не прийде сам і не кинеться мені в ноги, щоб вимолити собі прощення.

68. Ото ощадність

В одного скупого чоловіка помер син. Як поклали в труну, батько сказав:

— Поверніть його на правий бік. Тоді їжа в його шлунку не так швидко перетравиться.

69. Дурневе прохання

У дурня пропав сокіл. Тоді він попрохав правителя тримати міську браму зачинену, поки він не впіймає сокола.

70. Про відстань

У когось запитали:

— Яка відстань від Халеба до Дамаска?

Той відповів:

— Дванадцять днів пішки. Шість туди і шість назад.

71. Кому горе, кому радість

В однієї бідної жінки народився син, якого вона назвала Лазарем.

Виплекала вона його, уже й помочі від нього сподівалася, а він раптом захворів та й помер.

Прийшов піп і став читати молитву, в якій говорилося словами святого письма: "Помер Лазар, а я радий".

На це мати покійника гірко зауважила:

— Ще б тобі не радіти. Адже небіжчикова одежа і всі речі стануть твоїми6.

72. Поквитаємося потім

Один поет, сподіваючися на винагороду, прославив у своїх віршах правителя. Правитель уважно вислухав і сказав поетові:

— Зараз я не маю чим тебе нагородити. Але коли ти мене розгнівиш, я подарую тобі вину. I тоді ми будемо квити.

73. Хто ж украв хмару

Дурень мав гроші і надумав сховати їх подалі від лихого ока. Пішов він у безлюдне поле, вибрав за прикмету хмарину і закопав під нею гроші. Минув якийсь час, і він схотів перевірити, чи цілі гроші. Але в полі їх не знайшов.

Та й каже бідолаха:

— Боже, які нечесні люди. Хтось украв мої зузи. Та це ще не диво — вони були в землі. Але хто міг украсти хмару, під якою я їх закопав? Яких треба довгих рук, щоб дотягнутися до неї!

74. Нащо дурень кричав

Дурень біг степом і кричав так, наче його різали. Люди здивувалися, а він пояснив:

— Я хочу дізнатися, як далеко мій голос долягає.

75. Ото лихо

Один собі чоловік подивився на свої руки та й каже:

— Ой, лишенько мені! Хоч тисячу разів їх мий, а вони брудні, доки не вимиєш двічі підряд.

76. Мудрий торг

Дурень з товаришем збудували хату на двох.

По якімсь часі дурень став продавати свою половину.

Люди здивувалися, і він пояснив: — Я хочу продати свою частку, щоб на виручені гроші викупити другу половину. Тоді весь будинок буде мій.

77. Як не так, то інак

Господар купив на базарі м'яса і звелів челядникові віднести його додому та зварити з рисом.

— У нас давно немає дров,— відповів челядник.

— То нехай зварять із гречкою,— звелів господар і пішов далі.

78. Один одного варті

Двоє проходили повз арабську мечеть. Один зауважив:

— Які високі були ті люди, що змогли з останніми цеглинами дотягнутися до самого верху!

— Ти, либонь, дурень,— відповів другий,— коли не знаєш, що таких високих людей не буває. Мечеть будували прямо на землі, лежма, а потім підняли й поставили сторч.

79. Несправедливий суд

Простакуватий почув у церкві попову кaзань про гріх Адама та Єви і про те, як потім за це розіп'яли Ісуса, улюбленця божого. Простакуватий не змовчав і озвався:

— Це не по правді. Розпинати слід того, хто прогрішив.

Розділ 2. Оповідки про божевільних

80. Якби Ісус був живий

Один божевільний зустрів правителя міста, в якого було величезне черево, і сказав йому:

— Ти схожий на вгодованого кабана. Якби Ісус був живий, я пізнав би закон справедливості. Диявол, що сидить у мені, перейшов би в тебе.

81. Давно знайомий

Один багатій запитав божевільного, чи той його знає.

— Так,— відповів божевільний,— і навіть вашу сестру знаю.

— А хто вона? —запитав багатій здивовано, бо сестри в нього ніколи не було.

Божевільний посміхнувся:

— Її нещодавно зарізали, а м'ясо продали на базарі.

Він натякав на добре вгодовану свиню

82. Бог переплутав

Один чоловік, зайшовши до лікарні і побачивши прив'язаного до ліжка божевільного, став показувати йому язика, гримасувати, витріщати на нього баньки.

А божевільний і мовить:

— Боже, де твоя справедливість? Глянь сюди і скажи: хто з нас насправді божевільний?

83. Найкраще — скромність

Інший, про якого думали, що він рішився глузду, говорив:

— Якщо хочете мати щастя, то кажіть завше: "не знаю", бо коли казатимете: "знаю все", вам доведуть, що насправді ви нічого не знаєте.

84. Не падай

Дорогою один чоловік спіткнувся і впав. На нього накинувся божевільний і почав душити. Прибігли люди, врятували невдаху і потім докоряли божевільному.

Той відповів:

— Якщо цей чоловік не хотів, щоб його задушили, то навіщо падав?

85. Перехитрив

Божевільному дуже захотілося чогось солодкого. Йому пообіцяли солодощів, але з однією умовою: якщо він потім з'їсть трохи гною.

Нещасний погодився. Йому принесли різного печива, халви і, коли він удовольнився, нагадали про гній.

Божевільний відповів:

— Я боюся, що він отруєний. Покуштуйте спершу самі, а якщо вам нічого не станеться, я їстиму його.

86. Не про все домовилися

Божевільний побачив гладеньку колону і сказав:

— Якщо мені дадуть зузу, я злізу на самісінький верх.

Йому дали зузу і стали чекати: як-то він дістанеться на вершину колони.

— Тепер принесіть мені драбину,— попрохав божевільний.

Роззяви запротестували:

— Хіба ми вмовлялися про драбину?

— Ні,— відповів божевільний,— але ж і я вам не обіцяв, що залізу туди без драбини.

87. Поправка до святого письма

Ще один казав своєму вчителеві:

— В євангелії написано: коли тебе переслідують в одному місті — тікай до іншого. Але що робити тим нещасним, яких закайданили і кинули за грати? Треба було богові дописати, щоб нікого не брали в кайдани і не замикали до в'язниці.

88. Що легше з'ясувати

В одного чоловіка запитали:

— Скільки емесців7 рішилися глузду?

Він відповів:

— Це дуже важке запитання. Легше сказати, скільки там лишилося при своєму розумі.

89. Бог знав, що робив

Один божевільний купив хутро, вивернув сподом і так носив.

Люди сміялися з нього, а він казав:

— Якби бог уважав, що хутро слід носити інакше, то він сотворив би вівцю вовною всередину.

90. Знайшов, що відповісти

Один божевільний відзначався бурхливими вибухами шалу. Якось на базар і він побив купця, що чимось йому не догодив.

Купців товариш не стримався і вдарив божевільного ломакою по голові.

Тоді люди заходилися докоряти тому чоловікові:

— Облиш його. Бог відібрав у нього розум, і він сам не знає, що робить.

Божевільний почув це і проказав:

— Справді, лишіть його. Бог відібрав у нього розум, і він сам не знає, що робить.

91. Напівправдивий сон

Один чоловік говорив:

— Мені наснився сон: наполовину правдивий, наполовину — ні.

— Як це? — запитали його.

— Мені снилося, що я сплю з надзвичайно вродливою жінкою. Вона обіймає мене, цілує. Коли я прокинувся, то збагнув, що таки сплю, але зі своєю дружиною.

92. Не такий-то бог і мудрий

Зголоднілий божевільний так звертався до бога:

— Тебе вславляють за силу і мудрість. Таж чи такий ти мудрий, коли половину людей, яких сотворив сам, мориш голодом? Коли тобі несила їх нагодувати, то навіщо сотворяв?

93. Розтлумачив

Інший оголосив себе великим тлумачем снів.

Якийсь багатій покликав його до себе і звелів пояснити сон.

— Снилося мені,— розповів він,— що я маю багато пташок і одну по одній випускаю їх на волю. Коли вилетіла остання, я раптом її впіймав. Як, по-твоєму, що б це могло означати?

Божевільний відповів:

— Перед сном ти обжерся сочевиці і тебе всю ніч мучив живіт. Уранці ти хотів вийти до вітру, та коли прокинувся, було вже пізно.

Багатій розсміявся і винагородив тлумача за те, що відгадав його сон.

94. Підвів... боі

Якось люди побачили божевільного, що гірко плакав.

— Яке горе тобі сталося? — запитали вони.

— Наближається зима, а в мене немає навіть халата.

— Не бідкайся,— говорили йому,— бог тебе не залишить напризволяще.

— Та де, — відповів божевільний, — минулого року я сподівався на бога, але він попустив мене стрічати зиму не лише без халата, але й без туніки.

95. Треба слухатися

Один божевільний смакував шашликами. До нього підійшов знайомий і сказав:

— За законом гостинності ти повинен запросити мене й почастувати.

Той відповів:

— Я зробив би це залюбки, але м'ясо, яке я їм, належить одній багатій особі. Вона веліла мені з'їсти все самому. Тепер зміркуй, чи можу я її не послухатися, коли вина була до мене така добра!

96. Розумний висновок

Божевільного обступили роззяви і стали з нього кепкувати. Тоді хтось порадив йому піти звідти і тим позбутися настирливих і лихих жартунів.

Але він відказав:

— Навіщо мені йти? Вони скоро зголодніють і самі підуть звідси.

97. За дешевшу платню

Один несторіанець8 зустрів юродивого яковита і сказав йому:

— Я тобі дам зузу, якщо ти будеш лаяти свого Якова.

Юродивий відповів:

— Краще дай мені півзузи, і я лаятиму твого Нестора.

98. Хто божевільний?

Про одного чоловіка подумали, що він збожеволів, і запроторили його до лікарні.

Лікар заходить до нього і каже:

— Ось тобі ліки. Мусиш пити, інакше я тобі всю спину вибатожу.

— Воно й не хочеться мені їх пити, але я вип'ю. Та зміркуй по правді: кому б слід їх пити — тобі за такі оце діяння, чи мені, що вживає ці ліки, боячись твого канчука, — відповів нещасний.

99. З'ясував

Крамничку купця, який торгував шовком, уночі пограбували. Навколо зібралися люди. Божевільний проходив мимо і, завваживши натовп, підійшов до нього.

Довідався, в чому справа, і промовив до людей:

— Я знаю, хто це зробив, але не скажу, поки мене не нагодуєте.

Люди порадилися між собою і дійшли думки, що він і справді може знати, бо блукає ночами скрізь, і злодії від нього не криються,— адже він несповна розуму.

Зміркувавши так, принесли йому хліба, м'яса, халви.

Коли божевільний наївся, його запитали про крадіжку.

— Хіба вам невтямки, хто це зробив? Чи ви малі діти — отак безпорадно розводите руками? Це ж, безперечно, справа рук злодіїв і тільки їх,— відповів він і пішов собі далі.

100. Кара наперед

Діти закидали божевільного камінням. Тікаючи від них, він зненацька наскочив на жінку з немовлям. Божевільний спинився, вихопив немовля з материних рук і сильно побив.

— Що зробило тобі це невинне дитя, за що ти його побив? — запитала жінка.

— Поки що нічого. Але воно підросте і жбурлятиме в мене каміння, як і ті,— відповів божевільний.

101. За що платив, те і їм

Юродивий ковтав сливи разом з кісточками. Коли з нього почали сміятися, він сказав:

— Як сливи важили, то я мусив платити й за кісточки, навіщо ж тепер їх викидати.

102. Гроші наперед

Коли в місті хтось помирав, юродивому завжди давали одну зузу.

Якось помер багатий господар, і йому дали дві зузи. Юродивий і каже офіровникові:

— За другим разом, як вам хтось помре, я не прийду, бо одну зузу я одержав наперед.

103. Хитрий божевільний

Божевільний прийшов до повелителя і попрохав якого-небудь взуття.

Повелитель дав, але той сказав:

— Я не маю чалми. Добре було б, якби й голова моя молилася за тебе, як і ноги. Адже їхня молитва не більше важить, ніж прокляття моєї голови.

Повелитель розсміявся і дав йому чалму.

104. Чому вірити — очам чи носу?

Якось, коли в судді був блазень, до нього завітала незнайома жінка; обличчя її було запнуте чадрою, видно було тільки дуже гарні очі. Жінка заплакала й почала скаржитися на свого кривдника.

Блазень почав просити суддю:

— Повірте їй! Одразу ж бо видно, що вона нещасна. Її очі красномовно свідчать про те, що її скривдили.

Своєю розмовою блазень прихилив до себе жінку, і вона відкрила все обличчя. I тоді виявилося, що в неї гидкий, плаский, мов зуза, ніс.

Придивившися до неї, блазень мовив до судді:

— О ні, добродію, не вірте їй! Хоча оці очі й свідчать про те, що її скривдили, та ніс доводить, що вона брехуха й у всьому сама винна. Не варта вона того, щоб її жаліли.

105. Впіймав облизня

Якийсь чоловік захотів поглузувати з божевільного і сказав йому:

— Слухай, у тому кінці міста дають по дві зузи божевільним. Піди й візьми свої.

Але божевільний відповів:

— Якщо ти правду кажеш, то покажи свої дві зузи.

106. Що кому залишається

Одного божевільного запитали:

— Коли помирає господар, що залишається його дружині, синові, доньці?

— Дружині-вдовування, синові-сирітство, доньці — блуд,— відповів він.

Розділ 3. Оповідки про злодіїв та розбійників

107. Втішили

В одного подорожанина вкрали гроші. Люди його втішали:

— Не журися. На тому світі в судний день ти знайдеш кривдника й забереш гроші.

108. Про божі заповіді

В одного господаря вкрали осла. Люди радили йому не журитися, а ліпше молитися богові — він допоможе зловити злодія.

Окрадений відповів:

— Чи можу я надіятися на бога, коли сам він говорив у євангелії, що злодій приходить не тільки обікрасти, але й убити9. Хіба може викрити розбійника той, хто дає такі заповіді?

109. Нс той фах

Розбійники роздягали на дорозі чоловіка. Той попросив їх:

— Залиште на мені одежу і відпустіть. Я вишлю вам з дому грошей, яких вистачить на два таких вбрання.

Розбійники розсміялися і відповіли:

— Мабуть, тобі бог розуму не дав, коли не знаєш, що люди нашого фаху не лихварюють.

110. Міркування злодія

Один злодій говорив так:

— Я викрадаю тільки дітей і продаю їх у рабство. Грошей та всяких коштовностей не беру. Як настане судний день, скривджені вимагатимуть повернути крадене. Тоді я скажу: "Онде ваші діти, беріть їх". А якби я крав гроші, то не зміг би їх віддати, бо до того часу витратив би їх.

111. Даремно прийшли

Вночі до хати якогось бідняка залізли злодії. Довго вони шукали бодай абищиці, обнишпорили всі закутки, але так нічого й не знайшли.

Випадком збудили господаря. Той розплющив очі, помітив злодіїв і сказав:

— Того, що ви оце шукаєте, я глядів цілий день, і дарма. Де вже вам поночі знайти.

112. Хто ж украв євангеліе?

В одного попа вкрали євангеліє з обкладеною золотом палітуркою.

Піп надзвичайно розхвилювався, скликав до церкви все село і заходився говорити кaзань, у якій суворо картав злодія, клявся, що його чекає геєна вогненна.

Він так виразно змалював майбутні муки злодія, що всі в церкві заголосили.

Піп подивився на тлум і мовив:

— Прихожани мої, ви всі зараз плачете, але хто ж усе-таки вкрав євангеліє?

113. Як кому...

В одного чоловіка вкрали гроші. Він сказав до знайомого:

— Який сьогодні поганий день.

Знайомий відповів:

— Не для всіх.

114. Поетова хата

Один злодій заліз до чужої хати. Довго він шастав по ній, але нічого не знайшов, окрім чорнила та клаптя паперу. I залишив напис: "Мені дуже шкода, що ви такі бідні".

У тій хаті жив поет.

115. Не те що бога...

В одного господаря вкрали гроші. Він знав, що зробила це його дружина. Сусіди втішали його:

— Не хвилюйся, бог тобі поверне гроші.

Нещасний відповів:

— Моя дружина не боїться й моїх погроз, а не те що бога.

116. За що купив, за те й продав

Злодій украв віслюка і повів його на базар продавати. Коли він десь загавився, в нього вкрали того віслюка.

Сусіди, що нічого не знали, поцікавилися, за скільки він його продав.

Злодій відповів:

— За ту ж ціну, що й придбав.

117. Подався в науку

До одного господаря втеребилися злодії. Коли вони, обікравши його, пішли геть, господар вибіг із хати і став наздоганяти їх.

— Чого тобі треба? — здивувалися ті.

— Хочу бачити, як з божою поміччю можна задурно придбати речі,— відповів він.

118. Злодій та господар

Злодій вліз до хати одного бідака, але нічого там не знайшов, окрім вина. Покуштував, вино йому посмакувало, і він випив ще і ще, та стільки, що відразу й заснув.

Вранці прокинувся господар, побачив злодія, зняв з нього халат, пішов на базар, продав, а за ті гроші купив їства.

Злодій прокинувся, та був уже день, і він побоявся виходити з хати, вирішив дочекатися ночі.

Господар приніс додому їжу, заспокоїв свій голод і трохи залишив злодієві.

Той уночі прокинувся, знову випив вина і знову заснув.

Вранці господар устав, побачив злодія, зняв із нього туніку і теж продав. Наївшися, він приніс харчу і йому.

А злодій боявся вийти вдень із хати і вирішив дочекатися ночі. Вночі він знову напився вина і знову заснув. Уранці господар зняв з нього останню сорочку.

Злодієві вже нікуди було дітися, і він озвався до господаря:

— Зваж сам: хто з нас насправді злодій? Ти забрав у мене халат, туніку та сорочку. Тепер дай мені щось хоч тіло прикрити.

Розділ 4. Оповідки про акторів та блазнів

119. Натяк на бездарність

Один блазень говорив придворним музикантам:

— Якщо вірити євангелію, буцім до раю потрапляють лише святі мученики, то ніхто там не опиниться, окрім кіфари10.

120. Опанував науку

Інший блазень розповідав:

— Коли я тільки починав опановувати своє мистецтво, учитель мене напоумлював: "Якщо хочеш смішити людей, то роби все навпаки. Тобі скажуть вийти, а ти заходь, винести — а ти занось".

Якось мій наставник добре насмішив свого правителя, і той подарував йому грамоту на тисячу туманів. Учитель подав її мені і сказав: "Віднеси й поклади в моїй кімнаті". Натомість я взяв грамоту, виправ у воді і викинув. Учитель дуже розгнівався і сказав: "Іди геть! Ти добре засвоїв мою науку і більше допомоги не потребуєш".

121. Незаперечний доказ

Актор говорив:

— Я легко спростовую докази тих, хто каже, що все добре й погане від бога, а від людської волі нічого не залежить.

Його запитали, як це він робить. Актор відповів:

— Дуже просто. Я запитую суперечника, чи згоден він, щоб я його хряснув по потилиці? Коли він каже "так", то цим доводить, що він сам, а не бог керує його вчинками, а коли "ні", то я б'ю його по шиї і тим знов-таки доводжу свою правоту.

122. Передбачення

Якось блазень став шкутильгати. Його запитали, що з ним сталося.

Він відповів:

— Завтра я вирушаю в далеку дорогу і там тріскою наколю собі ногу.

123. Не вір астрологам

Блазень говорив:

— Я і мій брат — близнюки, але він став багатим, а я бідним. Чи ж можна після цього вірити астрологам, адже ми народилися під однією зіркою?!

124. На кого схожий актор

В одного чоловіка запитали:

— На кого схожий актор?

Він відповів:

— На жебрака, що в одній руці тримає грязюку, а другою тягнеться по милостиню. I якщо ти йому не скажеш: "візьми", то він тебе закаляє.

125. Хто присягнеться

Блазень позичив у знайомого грошей, а коли настав час віддавати, почав відмагатися: мовляв, він нічого не брав, і дарма до нього чіпляються.

Тоді обурений знайомий запізвав його до суду.

Суддя покликав блазня і зажадав від нього присяги в тому, що не позичав грошей.

Блазень відповів:

— Нехай краще присягнеться мій брат, бо мені достеменно відомо, що ніяких грошей він не брав.

126. Задурно нічого не дають

В одного актора запитали:

— Хотів би ти одержати зузу?

— Так,— відповів той,— але без нагаїв.

— А до чого тут нагаї? — запитали його.

— Я знаю, що в наш час нічого задурно не дають,— відповів актор.

127. Кому не слід пити вина

Один блазень сказав:

— Є шість категорій людей, яким не слід пити вина: тим, хто має дурний вигляд, коли п'є; тим, хто надто хапкий до бійки; тим, хто закушує самими овочами і через те швидко п'яніє; тим, хто голодний; тим, хто хмеліє з першого ж келиха; тим, хто бруднить свій одяг.

128. Взаємні надії

Коли актор напився п'яний, дружина йому сказала:

— Марні мої надії на те, що ти врешті порозумнішаєш і не будеш пити.

Актор відповів:

— Я теж сподівався, що ти перестанеш купувати ласощі. Твоє масло, мука і цукор, з якого ти готуєш мартоху11, доведуть мене до убозтва.

129. Не той доказ

Якось актор посварився з дружиною і зажадав розлучення. Дружина плачучи говорила до нього:

— Як ти можеш так робити, згадай, скільки років ми прожили разом.

Актор відповів:

— Це найгірший для тебе доказ, саме за ці довгі роки ти мені і набридла.

130. Пильна потреба

Актор звернувся до дружини:

— Зроби мені ключ. Я хочу його мати.

— А хіба в тебе є речі, які треба зачиняти? — здивувалася вона.

— Поки що ні,— відповів актор,— та зараз ми зачинемо холодне повітря, а коли розбагатіємо, то будемо там зберігати м'ясо, овочі, масло.

131. Де кому бути

Блазень прийшов додому і побачив у своїй постелі решето. Тоді він підійшов до стіни, де був забитий цвях, і повиснув на ньому, зачепившися одежею.

Дружина вельми здивувалася, а блазень відповів:

— Якщо вже я знайшов у своїй постелі решето, то гадав, що повинен зайняти його місце.

132. Запевнив

Блазень залишився без грошей, і дружина звеліла йому позичити їх у торгівця.

Але той вимагав щось у заставу.

Блазень не мав чого дати і сказав:

— Ти дай мені грошей без застави, а я обіцяю тобі, що як завчасу не віддам, то не зрікатимуся боргу.

133. Ні те ні се

Один актор говорив слузі:

— Коли я посилаю тебе з дорученням і ти повертаєшся, спевнивши його, то кажи: "пшениця", а як ні — "ячмінь".

Якось слуга повернувся додому, а господар питає:

— Пшениця чи ячмінь?

— Ні те ні се,— відповів слуга.

— Як це? — здивувався актор.

— Я не тільки не спевнив вашого доручення, але мене ще й побили.

134. Що звелів суддя

Суддя звелів за якусь провину поголити блазневі бороду.

Цирульник, що мав це зробити, попрохав блазня надути щоки, але той відповів:

— Ти справжнісінький осел. Що тобі звелів суддя: голити мені бороду чи вчити надувати шоки?

135. Невідповідність

Блазня, який мав багато дітей, запитали:

— Скільки їх у тебе?

— Клянусь аллахом, що не відаю. Але достеменно знаю, що більше, ніж ночей, які я провів за все життя зі своєю дружиною.

136. В майбутньому зарахується

Одного блазня обмовили, і суддя звелів дати йому п'ятдесят нагаїв.

Минув час, і виявилося, що блазня покарали нізащо.

Суддя попрохав пробачення, але нещасний відповів:

— Дарма, я звик до такої кривди. Та вже коли я насправді завиню, то ти зарахуй мені цих п'ятдесят нагаїв.

137. Якби в Мойсея був мед

Дружина приготувала акторові печива з медом і поцікавилася, чи йому посмакувало.

— Авжеж, — відповів актор. — Якби Мойсей прийшов до фараона з медом, а не з самим посохом, той би його не покарав.

Цим він хотів сказати, що коли дружина й надалі частуватиме його печивом із медом, то він не сваритиметься з нею і не битиме її.

138. Хоч води без баклажанів

Якось одного блазня запросили на багатий обід.

В тому домі все готувалося з баклажанами. А блазень якраз страшенно не любив баклажанів.

Коли він помітив, що йому нічого їсти, бо жодної страви без баклажанів не було, він сказав:

— Подайте мені води, але якщо в неї немає баклажанів.

139. Натяк

Один великий багач тяжко захворів. До нього прислали блазня, щоб той розважав його.

Блазень зайшов до недужого і поцікавився, що йому скоїлося.

Багач відповів:

— Мені вискочив чиряк на дуже негарному місці.

Тоді блазень і каже:

— Я не бачу на твоєму обличчі жодного чиряка.

Він натякав, що в багача найнекрасивіше — обличчя.

140. Єдине бажання

Актор довго не міг одружитися і нарешті взяв дуже негарну дівчину.

Минали роки їхнього спільного життя.

Якось актор сидів біля вікна і дивився на краплини дощу, які спадали з дерев після сильної зливи.

Дружина його запитала:

— Про що ти задумався? Може, ти маєш якісь бажання?

— Так,— відповів актор,— єдине: розлучитися з тобою. Іншого бажання я не маю.

141. Що кого обходить

Блазневі сказали:

— Чи відомо тобі, що борошно подорожчає?

Блазень відповів:

— Хай це турбує вас. Я не пекар і купувати його не збираюся, тим більше, що купую і їм лише печений хліб.

142. Молитва не зарадить

Актор зустрів знайомого, який слабував на очі.

— А чим ти їх лікуєш? — запитав він.

— Читанням псалмів та молитвами своєї матері, бо вона дуже благочестива жінка.

— Краще б ти їх лікував сурмою, бо молитви не завжди допомагають. Бог так високо, що поки вони до нього дійдуть, можна осліпнути,— відповів актор.

143. Останнє бажання

Актор тяжко занедужав. Його відвідав багатий сусіда і запитав про останнє бажання.

Актор відповів:

— Я буду тобі дуже вдячний, якщо ти більше не приходитимеш до мене.

Розділ 5. Оповідки про тварин і звірів

144. Зате лев

Лисиця хвалилася перед левицею, мовляв, вона он скільки лисинят виводить, а левиця лише одне дитинча.

На те цариця звірів відповіла:

— Так, але ж то лев.

145. Наука від вовка

Лев, вовк і лисиця надумали полювати разом. Спіймали вони козу, і лев звелів вовкові ділити здобич.

Вовк роздер козу, тулуб віддав левові, голову взяв собі, а ноги лишив лисиці.

Левові не сподобався такий поділ, він накинувся на вовка і роздер його.

Потім звелів ділити лисиці.

Вона взяла козу і сказала:

— Тулуб хай буде тобі на обід, голова на вечерю, а ноги на сніданок.

Лев дуже здивувався її мудрості і запитав:

— Хто тебе так навчив ділити?

— Вовк, — сказала лисиця і показала на шматовиння.

146. Вагомий доказ

Вовк, лисиця і заєць спіймали ягня. На всіх було мало, отож поклали, що їстиме той, хто доведе, що він найстарший за віком.

Заєць сказав, що народився ще до того, як стало світити сонце.

Лисиця швидко промовила:

— Це правда, я сама була при твоєму народженні.

Вовк показав свої пазури та ікла і сказав:

— Хіба це не засвідчує, що я найстарший?

— Згода, згода,— в один голос відповіли лисиця і заєць.

147. Хитра лисиця

Лисиці сказали:

— Візьми сто туманів і віднеси собаці.

Лисиця відповіла:

— Перше я зроблю залюбки, а друге доручіть комусь іншому.

148. Собака і мавпа

Якийсь собака вліз до мечеті і опоганив її.

Мавпа саме також була там і сказала собаці:

— Аллах тебе не помилує за те, що ти насміявся з його святого місця.

Собака відповів:

— Чого це ти так ним клопочешся? Може, ти вдячна йому за те, що він створив тебе такою "вродливою"?

149. Коза і вовк

Коза стояла на високій горі і звідти лаяла вовка.

Він довго слухав її і нарешті відповів:

— То не ти мене лаєш, а місце, на якому стоїш.

150. Не чіпляйся

Лисиця хотіла перелізти через тин і вхопилася за колючий будяк, та подряпалася і стала лаяти його.

Будяк відповів:

— Не чіпляйся за того, хто сам звик усе чіпляти,

151. Сови навчили

Якось один правитель їхав лісом і помітив двох сов, що розмовляли поміж собою.

— Про що вони говорять? — запитав він візиря, який знав пташиних мов.

Візир зніяковів і не схотів відповідати. Правитель став ще настирливіше вимагати відповіді.

Тоді візир сказав:

— Присягнися, що, коли я тобі розповім правду, ти мене не стратиш.

Правитель пообіцяв.

— Одна з них має сина, а друга — доньку. От вони й домовляються про їхні заручини. Та, в якої донька, просить за неї сто вимерлих сіл, а та, в якої син, ще стільки їх не має, але запевняє, що як ти правитимеш іще рік, то вже матиме й стільки.

Цар зрозумів натяк і вже правив так, щоб народ його більше не мер з голоду.

152. Чому коза прудкіша

Собака наздоганяв дику козу. Та обернулася і крикнула собаці:

— Ти ніколи мене не доженеш.

— Чому? — запитав гончак.

— Бо я тікаю від смерті, а ти біжиш, аби догодити мисливцям.

153. Собака і лисиця

Собака наздогнав лисицю і хотів її роздерти, але та промовила:

— Ти мене наздогнав не тому, що сильний, а тому, що я заслаба. Спробуй позмагатися з вовком.

154. Радіти дарма

Один чоловік спіймав чижа і хотів його зарізати. Але чиж став проситися:

— Я малий, і поживи тобі з мене не буде. Краще відпусти мене, а я тобі дам три поради.

Чоловік подумав і вирішив відпустити чижа, бо ж при його бідності поради могли б пригодитися.

— Ось моя перша порада,— сказав чиж,— ніколи не шкодуй про втрачене.

Чоловікові сподобалася перша порада, і він став чекати на другу.

— Ніколи не вір у те, чого не може бути насправді,— знову сказав чиж.

Потім відлетів далі і озвався до чоловіка:

— Ну який же ти дурень: якби ти мене був зарізав, то в череві знайшов би діамант.

Чоловік страшенно розхвилювався і, заломивши руки, став лаяти себе за нерозважність. Та чиж додав.

— Хіба можу я давати тобі третю пораду, коли ти вже забув першу? Звідки ж у мене міг би взятися діамант?

155. Сокіл і півень

Сокіл зустрів півня і почув, як той лає людей.

— Який ти невдячний, — сказав він обурено півневі,— люди тобі дають житло, годують, доглядають, а ти лаєш їх. Побув би ти на моєму місці, спробував би сам знайти їжу, збудувати житло.

Півень відповів:

— Якби ти побачив хоч одного сокола у бульйоні, то заговорив би інакше.

156. Час обідати

Лисиця навчала дітей:

— Коли ви побачите курник, а вгорі світитиме місяць, і господар саме спатиме, знайте: настав час обідати.

157. Виноград без сторожі

Лисиця покуштувала дикий виноград і сказала:

— Тим-то його люди й не стережуть, що він такий кислий.

Розділ 6. Оповідки про тлумачів снів і провидців

158. Правителів сон

Одному правителю наснився сон, ніби ворог підняв його і кинув на землю.

Скликав він наймудріших провидців і звелів відгадати сон. Один, найстаріший із них, сказав:

— Мій повелителю, це чудовий сон. Те, що твій ворог кинув тебе на землю, означає, що ти його переможеш, бо сама земля підтримує тебе.

Через якийсь час правитель розпочав війну і справді переміг.

159. Фатальні прикмети

Якось цар послав свого посла до іншого правителя. Коли посол повернувся, то цар запитав:

— В якій позі ти застав його?

Посол відповів:

— Він сидів на сходах, а ноги опустив у воду.

Цар дуже засумував, бо знав, що сходи — символ влади, а ноги, опущені в воду, означають, що їхній господар житиме з чужими жінками.

Цар так засумував, що вже не міг доконувати державні справи. I той сусідній правитель невдовзі його звоював.

160. Барани-провісники

Один цар ішов на іншого війною. Дорогою він побачив, як двоє баранів билися між собою.

Бійка була дуже цікава, і він спинився, та скоро прибігли господарі й розняли баранів.

Провидець, що супроводив царя, сказав:

— Це означає, що ти не переможеш, але й переможений не будеш.

За кілька днів військо наздогнав посланець і повідав цареві щось настільки важливе, що той змушений був повернути додому.

161. Перевершили вчителя

До провидця звернувся один чоловік:

— Вже майже рік, як пішов мій брат з дому. Чи не можеш ти сказати, що з ним сталося?

В цей час поблизу проходила поховальна процесія, і провидець, глянувши на покійника, сказав:

— Той, кого ти шукаєш, помер.

Учні, що були поруч нього, заперечили:

— Адже в покійника руки складені на грудях, і той, про кого питають, повинен бути живий.

Через якийсь час брат справді повернувся додому.

162. Розвіяв сумніви

Правитель не дуже довіряв своєму провидцеві. Йому хотілося хоч би раз спіймати його на брехні, але нічого не виходило.

Сталося так, що отара цього правител

1 2 3