З дубової гілки зірвався листочок незнаний...

Лермонтов Михайло

Михайло Лермонтов
З дубової гілки зірвався листочок незнаний...

* * *

(Переклад Миколи Зерова)

З дубової гілки зірвався листочок незнаний
I в степ покотився, суворими бурями гнаний,
Засох і зів'яв він од холоду, спеки і горя
I от докотивсь наостанку до Чорного моря.
Край Чорного моря чинара розкидала віти,
I вітер літає до неї в гіллі гомоніти;
На вітті зеленому райські гойдаються птиці,
Співають пісень їй про славу морської цариці.
I кволий мандрівець до кореня їй припадає,
З глибокою тугою захисту молить-благає,
I каже їй так: "Я дубовий листочок нещасний,
В суворому краї розцвів та й опав я дочасно.
Давно я світами без цілі блуджу самотою,
Засох я від спеки, зів'яв я без сну й супокою;
Укрий подорожнього в шату свою смарагдoву,
За те не одну я повім тобі повість чудову".
"Нащо ти мені?— молода йому мовить чинара.-
Ти жовтий, зів'ялий і листю моєму не пара.
Ти світу набачивсь? Та що ті казки і билиці?
Мені надокучили співи і райської птиці.
Іди собі далі, мандрівче, тебе я не знаю,
Я в пестощах сонця, для нього живу й процвітаю;
I віття своє підіймаю у небо просторе,
А корінь мій миє студеною хвилею море".