Копчений оселедець
Перекладач: Микола Зеров
Джерело: З книги: Микола Зеров. Твори в двох томах. К.: Дніпро, 1990
Була стіна висока — гола, гола, гола,
Біля стіни драбина — висока, висока, висока,
А далі оселедець — сухий, сухий, сухий.
I він прийшов, а руки — брудні, брудні, брудні,
В руках гвіздок і молот — важкий, важкий, важкий,
Та ще клубок мотуззя — от стільки, от стільки, от стільки
Він виліз на драбину — високу, високу, високу,
Забив гвіздок довженний — тук! тук! тук!
Високо, в білу стіну — у голу, в голу, в голу.
Забив і кинув молот — лети! лети! лети!
Та й натягнув мотузку — довгу, довгу, довгу,
Повісив оселедець — сухий, сухий, сухий.
Повісив, зліз з драбини — додолу, додолу, додолу,
Забрав драбину й молот — важкий, важкий, важкий,
А сам пішов далеко — кудись, кудись, кудись.
I досі оселедець — сухий, сухий, сухий
Там висить на мотузці — довгій, довгій, довгій,
Погойдуючись тихо,— весь час, весь час, весь час.
Я розказав цю казку — прoсту, прoсту, прoсту,
Щоб сердилися люди — поважні, поважні, поважні,
I щоб сміялись діти — малі, малі, малі.