хор, на завершення якого він опинився в тюремній камері, де підхопився на ноги з загрозливим риканням.
— Я, — оголосив він, вчіплюючись в ґрати, — убивати! Арргх!
— Двоє за один вечір, — вимовив у коридорі нудьгуючий голос. І обох взяли в Бел-Ейрі. Думаєш, нанюхалися кокаїну? Перший теж не міг будь-чого до ладу пояснити.
Ґрати затряслися. Роздратований голос з ліжка зажадав, щоб він заткнувся, і додав, що йому вистачить неприємностей від всяких ідіотів і без того, щоб... Отут, той що говорив замовк, заколивався і видав пронизливий відчайдушний вереск.
На мить у камері настала мертва тиша: Мамонтобій, син Великої Волохатої, повільно повернувся до Рауля Сен-Сіра.