Сумний старенький повіз, що в пам'яті зринає...

Хіменес Хуан Рамон

Хуан Рамон Хіменес

Сумний старенький пoвіз, що в пам'яті зринає...

Перекладач: Г.Латник

Джерело: З книги: Антологія зарубіжної поезії другої половини ХІХ — ХХ сторіччя (укладач Д.С.Наливайко).— К.: "Навчальна книга", 2002.

Сумний старенький пoвіз, що в пам'яті

зринає!

Село, яке згубилось на повороті долі!

Немов сльоза прозора, тремтить на небокраї

ясна зоря, сяйнувши понад зеленим полем!

Зелена чаша неба дорогу освіжила,

духмяну й прохолодну в ранковім чаруванні;

озвався соловейко, риплять млинові крила,

очікує троянда на промені світання.

В душі майнула згадка... Ось котиться

сльозина,

відслонено фіранку; в задуманій блакиті

над вулицею місяць спинився самотинний,

цілунки в ніч останню, журбою оповиті...

Сумний старенький повіз, що в пам'яті

зринає!

Село, яке згубилось на повороті долі!

Немов сльоза прозора, тремтить на небокраї

ясна зоря, сяйнувши понад зеленим полем!