Федір Глінка
Москва
Перекладач: М.Рильський
Джерело: З книги: Максим Рильський. Твори у двадцяти томах. Том п'ятий. Поетичні переклади. К.:Наукова думка, 1984
Місто рідне, місто давнє,
Ти взяло в свої кінці
І посади, й села славні,
І палаци, і двірці.
Оперезане полями,
Ти ряснієш у садах:
Що за вежі, що за храми
На сімох твоїх горбах!
Велетенською рукою
Хтось, як хартію, розкрив
Над убогою рікою
Найбагатше диво з див!
На церквах твоїх високо
Виростають дерева;
Не охопить улиць око...
Це от — матінка Москва!
Хто, могутній, може зняти
Верх Кремля-богатиря?
Хто зіб'є злотисті шати
У Івана-дзвонаря?
Хто Цар-дзвона тут підійме?
Цар-гармату хто здвигне?
Шапки, гордий, хто не здійме,
Кремль без шани хто мине?
Ти повік не гнула шиї,
Не корилася журбі:
Тільки пасинки Росії
Не уклоняться тобі!
Ти, як мученик, горіла,
Не скоряючися,
І ріка в тобі кипіла,
Не смиряючися!
Ти під попелом лежала
Полоненою,
І із попелу ти встала
Нескоренною!
Процвітай же в світі слави,
Вічно юна і нова,
Серце рідної держави,
Білокам'яна Москва!