Пісня про солдатів з Вестерплятте

Галчинський Константи Ільдефонс

Константи Ільдефонс Ґалчинський

Пісня про солдатів з Вестерплятте

Перекладач: О.Карпенко

Джерело: З книги: Антологія зарубіжної поезії другої половини ХІХ — ХХ сторіччя (укладач Д.С.Наливайко).— К.: "Навчальна книга", 2002.

Коли вже дні спинили плин

І випало вмирати,

До неба лавами пішли

Солдати з Вестерплятте.

(А літо було гарне того року)

І так співали: "То пусте

Що нам боліли рани —

Зате ж весела путь веде

На осяйні поляни.

(А на землі того року було стільки вересу)

Стояли в Гданську ми, як мур,

Не брали нас гармати.

Тепер Ми в хмарах після бур,

Солдати з Вестерплятте".

І ті, чий слух сяга зірок,

Зір плине в даль бездонну —

Почули в небі рівний крок

Морського батальйону.

І спів лунав такий: "Аби

Не згаять час чудесний,

Ми грітись будем в теплі дні

На вересі небеснім.

Коли ж подмуть вітри зими

І стане сніг кружляти

Понад Варшавою — то ми,

Солдати з Вестерплятте".