Не жалію, не зову, не плачу...

Єсенін Сергій

Сергій Єсенін
Не жалію, не зову, не плачу...

Перекладач: К.Житник
Джерело: З книги: Чорна О.В. Зарубіжна література: Хрестоматія. 8 клас.— Харків: Торсінг, 2003.

Не жалію, не зову, не плачу,
Все мине, як з білих яблунь дим.
Прив'ядання золотом позначений,
Я не буду більше молодим.
Серце, ти вже так не будеш биться,
Перем'яте памороззю літ.
Сторона березового ситцю
Не заманить босого в похід.
Дух бродяжий, ти не той, що зроду
На вустах вогнем палахкотів.
Де ж узять колишню свіжу вроду,
Шал очей і повінь почуттів?
Я тепер скупіший на бажання,
Світе мій, чи ти приснивсь мені?
Мов лункою весняною ранню
Я промчав на райдужнім коні.
Тління жде на тебе і на мене,
Тихо пада з кленів листя мідь...
Будь же ти навік благословенне,
Що прийшло розквітнуть і зотліть.