Омар Хайям

Любов — це сонечко...

Любов — це сонечко, що всесвіт огріває,
Любов — чудесний птах, що в квітнику співає.
Її не знає той, хто плаче солов'єм,
Вона в душі того, хто мовчки умирає...

Ми — зібрання ляльок...

Ми — зібрання ляльок, нас крутить як хотя
Небесний витівник. На килимку життя
Ми витанцьовуєм (це правда, а не казка) —
I потім падаєм у ящик небуття...

Ми — сонце щастя...

Ми — сонце щастя й горя океан.
Ми справедливість любим — і обман.
Злі й добрі ми, довершені й нікчемні,
Іржаве дзеркало й Джемшідів жбан...

Прийшли ми чистими...

Прийшли ми чистими — і стали ми брудними,
Прийшли веселими — зробилися сумними.
Гарячі сльози нам у серці запікались!
Життя розвіявши, тепер у прах лягли ми...

Рубаї

Переклад Василя Мисика

1
Цей гордий небосхил, байдужий лиходій,
Ще жодному із нас не підживляв надій:
Де знайде зігнуту під тягарем людину,
Іще один тягар він накидає їй...

Рубаї (в перекладі А. Іваницького)

Українською мовою переповів перекладні інтерпретації попередників професор Анатолій Іваницький за публікацією: Омар Хайям. Рубаи. – Москва, 2008 (с. 31–216).

Рубаї відразу, як їх придбав, стали однією з моїх неодмінних книг. Через тисячу літ мені випала ласка знайомства з одним із тих, хто досі збагачує світ мудрістю, гідністю, співчуттям.

За приклад у ставленні до форми та змісту чотиривіршів Омара Хайяма я мав почасти Едварда Фітцджеральда (там само, с. 255–280)...

Що світ міняється...

Що світ міняється — чи варто цим журитись?
Нехай міняється — ми будем веселитись!
Якби незмінною була природа, друже,
Ніколи б не діждав ти черги народитись!..