Бібліотека Української Літератури
Українська література  :  Бібліотека  :  Сучасна література  :  Біографії  :  Критика  :  Статті  :  Енциклопедія  :  Народна творчість  |
Навчання  :  Реферати  :  Шкільні твори  :  Твори з мови  :  Стислі перекази  :  Контрольні питання  :  Крилаті вирази  :  Словник  |

Грінченко Борис

Біографія

Грінченко Борис. Фото. Портрет
ГРІНЧЕНКО  БОРИС ДМИТРОВИЧ    
1863  (27.11)     1910(23.04
Вперше почув я про Б. Грінченка від луганського скульптора Ілька Овча-ренка десь у 1964 році. Він тільки-но закінчив роботу над портретом Козака Лу-ганського і вже марив образом Грінченка. У його майстерні збирався невеликий гурток свідомих українців, серед яких найшановнішим був відомий письменник Микита Чернявський. Саме від них дізнався про тернистий і подвижницький життєвий шлях Бориса Дмитровича Грінченка, про його вчителювання в Олексії-вці, в народній школі X. Д. Алчевської. У ті часи не могло бути й мови про вста-новлення пам'ятника письменнику, бо з новою силою працювала ярликова ідео-логія, насувалась чергова хвиля українофобства, одна за одною закривалися на Луганщині українські школи. Та, незважаючи на ці гнітючі обставини, І. Овчаре-нко збирав по крихтах необхідний йому матеріал, читав і перечитував Грінченків словник, робив перші скульптурні ескізи.
Як реліквію тих часів, зберігаю одну з таких моделей   напівфігури   письменника,   який   тримав Словник і мов іконою благословляє світ. Оте перше знайомство з подвижницьким життям та творчістю Б. Грінченка у майстерні Іль-ка Овчаренка стало для мене подією, яка остаточно пробудила мою національну самосвідомість. Тоді ж пощастило мені придбати у   букініста   Грінченків   Сло-вник   під   редакцією академіка Сергія Єфремова та Андрія Ніковського. Три томи того Словника було випущено в світ видавництвом «Горно» у 1927—1928 роках. Четвертий том світу не побачив, бо редакторів звинуватили у причетності до неіснуючої «Спілки визволення України» і розстріляли...
Недовгий, але славний і плідний життєвий шлях пройшов Борис Дмитрович Грі-нченко. Він прожив лише 46 років, але його літературна, наукова та педагогічна спадщина вражає не тільки своїм колосальним обсягом, а й своєю фундамента-льністю і це останнє уявляється мені найбільш дивовижним, особливо ж, коли зважити на те, що він, не маючи університетської освіти, досяг вершин людсько-го духу та наукових знань виключно завдяки самоосвіті.
Майже сім років життя /1887—1894/ Б. Грінченка пов'язані  з  Олексіївкою,   що  у  Перевальському районі на Луганщині, куди запросила його вчителювати відома   просвітителька   Христина   Данилівна   Алчевська. То був найбільш плідний період його життя. Саме тут, в Олексіївці, Борис Дмитрович написав і надрукував 196 творів різноманітних жанрів. Друкувалися вони у галичанських виданнях, бо в російській Україні слово українське було заборонене. Крім повіс-тей «Сонячний промінь», «На розпутті» та драми «Хатнє лихо», він написав чи-мало оповідань з життя сільських   дітлахів,   здійснив   прозовий   переклад «Слова про полк Ігорів» та написав серію нарисів про життя славетних.
... Вперше я відвідав Олексіївку років п'ятнадцять тому, коли з кіногру-пою обласного телебачення ми готували для «Літературної карти України» мате-ріали про перебування Грінченка в Олексіївці. Після тих перших відвідин Олек-сіївки буваю там частенько й у будь-яку пору року, і завжди радісно мені милу-ватися  мальовничими  краєвидами  тієї  місцевості.
... З прадавніх часів несе цією землею свої тихі води до Лугані, а з нею — до Сіверського Дінця, річечка з нехитрою назвою Біла. З мосту, що перетинає її на трасі Луганськ-Алчевськ, відкривається краєвид зеленої долини із старими вер-бами. По лівому берегу над річкою здіймаються скелясті кручі. Правий берег рі-чки від самої води неспішне підіймається вгору, і аж біля обрію переходить у широкий степ з типовим представництвом донбасівської степової флори і фауни.
А перед річкою, над квітучим вишневим буйством де-не-де виступають дахи добротних селянських домівок. Коли у надвечір'ї затихає потік вантажівок на ав-тотрасі, у тих загінних садках можна почути, як «хрущі над вишнями гудуть».
Це і є Олексіївка.
Увагу  кожного  на  в'їзді  в  село  привертає одноповерхова будівля з сі-рого плитняка, що допитливими вікнами-очима ось вже 115 років вдивляється в   довколишній   світ.   Зовнішній   вигляд   будівлі майже не змінився з тих часів, коли тут вчителював Б. Грінченко.
  От тільки дзвоник... Тоді був ще той, старовинний, з дзвінким, радісним і щасливим голосом, а зараз запрошує дітей на уроки електричний /саме таким си-гналом сповіщають про початок та кінець роботи в офіційних установах, конто-рах/.
Якось напровесні, коли по яругах ще лежав сніг, а пагорби вже звільнили-ся від нього, приїхав я до Олексіївки  у  справах  підготовки  до  125-річного юві-лею Б. Д. Грінченка. Була велика перерва. Біля школи, на пагорбі, весело мету-шилися діти. Поки мій супутник, вельми досвідчений у фотографії, фотографував школу, я підійшов до хлоп'ят, привітався з ними і запитав про Б. Д. Грін-ченка. Діти якось зніяковіли, а хлопчисько років дванадцяти несміло відповів за всіх: «То, мабуть, той, що був директором до Ольги Іванівни»  /О. І. — теперіш-ня директор школи/.   Відразу   зауважу,   що   після   відкриття пам'ятника пись-меннику та шкільного музею, який одержав звання народного, сьогодні не тільки старожили Олексіївни, а й кожний школяр не тільки знав Грінченка, а й може, при нагоді, стати досвідченим гідом, який з радістю проведе відвідувача музею стежиною Грінченка.
Але тоді, ранньою весною, відповідь зніяковілого хлопчиська мене не по-радувала, бо чекав іншої, знаходячись у місцевості, де все нагадувало про Грін-ченка: та ж школа з блоків сірого плитняка, тільки вкрита не фарбованим у зеле-ний колір залізом, а сучасним сірим шифером. З шкільного подвір'я можна поба-чити й знамениту скелю, що описав її Борис Дмитрович   у   світлій   романтич-ній   повісті   «Соняшний промінь».                            :
А  неподалік,   крізь   мереживо  верхівок  саду біліє  одноповерхова  бу-дівля.   Іду  до  неї.   Тут у 1887—1894 роках мешкав Б. Д. Грінченко. У ті часи будиночок мав вигляд флігеля, збудованого, як і школа, з сірого плитняка. Зараз до флігелю прибудовано приміщення ковальні, а там, де жив письменник, роз-ташувалась  контора:   вся  будівля  пофарбована вапном. До речі, відомий на Луганщині українознавець і дослідник життя т  творчості  Грінченка
Богдан  Васильович  Пастух  розповідав  мені,  що знайшов у київських літературних архівах лист письменника до дружини, в якому він не тільки з по-дробицями   змальовує   своє   мешкання   у Олексіївці, а й наводить креслення з розташуванням у кімнаті меблів. Отже маємо чудовий фактичний матеріал для реконструкції помешкання Бориса Дмитровича.
Вуличка, на якій стоїть будинок, зовсім коротенька й виводить на широ-ку, переорану під городи, леваду.
...Через напоєну вологою ріллю прямуємо до річки Білої, що хвилястою стрічкою стелиться вздовж широкої балки. Ось, нарешті, вкрита тогорічним лис-тям стежка, вона в'ється понад самою річкою. У тихій воді відзеркалюється сіре небо, задумливі верби, осокори та старі в'язи.
Унизу, аж понад самісінькою річкою, поросли більші дерева, а поміж їх вилася в холодку стежка;
вона доводила аж до містка, що зроблено було через річку у панський сад» /читай — парк Алчевських — Ю. Є./.
Саме ці рядки згадав я, ідучи стежкою, що довела мене... до містка. Так, і місток є! Звичайно той, грінченковський не зберігся, але сучасний місток із ме-талевих конструкцій стоїть на тому ж місці.
Блукаючи стежинами понад Білою, згадав я і про те, що до Олексіївки Борис Грінченко прибув, коли йому минуло тільки 23 роки. Але вже тоді, зовсім молодий, без  університетської  освіти,  він  був  своєрідним епіцентром гро-мадської думки й потужним генератором української ідеї на теренах зру-сифікованої України. До Олексіївки йшли листи видатних діячів української культури, з молодим педагогом шукають зустрічі,  щоб  порадитись  з  питань  відродження національної школи. Його перші публікації жваво обговорювалися у студентському середовищі Харкова, Києва та Львова. Під час перебування у Олексіївці його    відвідують    В.    Самійленко,    І.    Липа та   Т.   Зіньківський.   Відомо,   що   І.   Липа та Т. Зіньківський зібрали різножанровий фольклорний матеріал, який передали Грінченку до його тритомного видання «Этнографичес-кие материалы».
Один з найбільш плідних дослідників наукової спадщини Б. Грінченка, викладач Луганського педагогічного інституту імені Т. Г. Шевченка Олекса Не-живий, розповів мені, що стосунки між Грінченком та Зіньківським були більш ніж товариськими. Останній раз вони зустрілися восени 1891 року в Олексіївці. В тому ж році Трохим Аврамович . Зіньківський   помер   у   30-річному   віці.   Після смерті друга Б. Грінченко видав двотомник «Писання Трохима Зіньківсь-кого», який невдовзі було заборонено царською цензурою, бо твори небіжчика мали позитивний вплив на розвиток національної свідомості українського наро-ду.
Саме це підкреслив Грінченко, завершуючи життєпис Зіньківського сло-вами:  «... ось через що з великим жалем спиняємося ми перед Зіньківського до-мовиною, ось через що сумуючи дивимося навкруги,шукаючи, хто міг би стати замість його, хто міг би так, як він, жити одним — любов'ю до рідного краю».
Життєві  принципи  небіжчика  відповідали  поглядам самого Грінченка, тому стають зрозумілими їх дружні взаємини. Коли у 1892 році Іван Липа, у майбутньому відомий діяч Центральної Ради УРН, відвідав   Олексіївку,   він   отримав   від   Бориса Дмитровича фото на згадку про зустріч із таким пророчим написом: «Запевне прийде той день, що воскресне рідна країна. Ми віддамо свою силу на те, щоб сей день прийшов якомога швидше. Будемо жити — будемо пра-цювати на користь рідному краєві; будемо вмирати — умремо з. його ім'ям на вустах. Невідомих одного одному особисто єднає нас служіння нашій невмиру-щій великій ідеї».
(Джерело:Ю.Єненко. Промінь добра. Нарис-есе.—Луганськ, 1994)








Весы с доставкой по Украине - vis.ua | COMY.ru - Мобильные телекоммуникации | Электронные замки в интернет-магазине PlastMarket. Доставка по Украине, гарантия.
bigmir)net TOP 100          SERVER UA - Выделенные сервера
Сторінку згенеровано за 0.021779 сек.