Підмогильний Валер'ян Петрович

Життя та творчість

Сторінка 2 з 2
  • Підмогильний Валер'ян Петрович
  • Підмогильний Валер'ян Петрович
  • Підмогильний Валер'ян Петрович
  • Підмогильний Валер'ян Петрович
  • Підмогильний Валер'ян Петрович

Але, відбувши такі "оглядини", Степан остаточно переконується, що все це для нього чуже, далеке або й ненависне. Якщо він і любить своє минуле, то не за те, що воно було, а саме за те, що воно минуло. Таким залишається Степан Радченко — складним, суперечливим, неоднозначним. Але можемо бути впевнені в одному: ця людина напише книгу, Підмогильний розповів про перше Степанове оповідання "Бритва", про піднесення і занепади творчості, про довгі й важкі пошуки тем і натхнення. Він показав, як народився Автор — і навіть отримав нове хрещення, обравши псевдонім. Той, хто був Степаном, став Стефаном. Письменник залишає свого героя тоді, коли той сідає писати твір власного життя. Останнє речення роману закінчується там, де має розпочатися повість Степана Радченка: "Тоді, в тиші лампи над столам, писав свою повість про людей". Зрозуміло, що цей роман передусім — психологічний твір. Образ Степана Радченка далеко не однозначний, як його часто трактували. Письменник зобразив людину, в якій постійно борються добро зі злом, яка інколи заради особистого утвердження здатна піти навіть на злочин, не страждатиме й від людських жертв, і разом — це неординарна особистість із виразною суспільною й психологічною неодновимірністю, не позбавлена вміння скептично, а то й іронічно, сприймати себе та навколишній світ. У цьому романі В. Підмогильний постає як найкращий продовжувач традицій європейської літератури, зокрема творів "Батько Горіо" Бальзака, "Любий друг" Мопассана, "Кандід" Вольтера, які він саме тоді й перекладав. Роман "Місто" переконав критику в тому, що письменник "цікавиться не людством, а людиною". Ця, на сьогодні цілком прийнятна характеристика, звучала далеко не позитивне в той час, коли в літературі вироблявся курс на уславлення колективізму, а психологізм зневажався як традиція "дрібнобуржуазна", як вияв ворожої ідеології.

"Місто", хоча й широко читалося, зокрема молоддю, упереджено викривалося й паплюжилося в пресі. Починалося з того, що автор "дивиться на світ крізь вузькі щілинки рафінованого інтелігентського світогляду", а доходило до висновків, що "книжка антирадянська", бо в ній не показано "змички робітників і селян", а головний герой — "безмежний індивідуаліст, обиватель-міщанин з куркульською ідеологією". Та все було навпаки: індивідуалізм, конформізм, взагалі, міщанство з'являлися у творах В. Підмогильного не від авторської "інтелігентщини" чи "дрібнобуржуазного естетства", а від того, що письменник, доскіпливо вивчаючи реальне життя, чуттям художника розпізнавав отруйні метастази в душах людей і намагався застерегти від них незміцнілий суспільний організм.

Отже, роман Валер'яна Підмогильного "Місто" став не тільки помітним, але й надзвичайно важливим явищем в українському мистецтві. Насамперед — це перший справді урбаністичний роман в українській літературі. Не менш важливим у його творчій спадщині був роман "Невеличка драма", закінчений у 1929 р. Цей твір органічно доповнив бібліотеку українського інтелектуального роману, на той час уже репрезентованого "Вальдшнепами" М. Хвильового, "Майстром корабля" І.О. Яновського, "Робітними силами" М. Івченка. Та боротьба з "попутниками" набрала таких масштабів і форм, що новий роман В. Підмогильного встиг з'явитися лише в журнальній публікації ("Життя і революція".— 1930.— № 3-6) і відразу ж був підданий жорстокому шельмуванню. Загальна атмосфера ставала дедалі гнітючішою. Примусова колективізація, голод 1932—1933 pp. впали чорним крилом не лише на українське село, а й на весь народ. Починалися масові репресії, політичні процеси, розправа над інтелігенцією, передусім письменниками. Не в багатьох письменників вистачало мужності йти раніше обраним шляхом. Проте В. Підмогильний сповідував свої принципи до кінця.

ОСНОВНІ ТВОРИ:

Романи "Місто", "Невеличка драма", повісті "Остап Шаптала", "Повість без назви", оповідання "Добрий Бог", "Син", "Історія пані Ївги".

ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА:

1. Усе для школи: Українська література. 10 клас.випуск 11.

2. Історія української літератури XX ст.: Кн.перша/ за ред. В. Дон —чика.—К.: Либідь,1998.

3. Шерех Ю. Людина і люди ("Місто" Валеріана Підмогильного) // Ю.Шерех. Не для дітей.—Нью-Йорк, 1964.

4. Мовчан Р. Проза Валер'яна Підмогильного. Доля. Людина. Стиль. // Дивослово.—2000.—№1.

1 2