У центрі цієї поеми — доля багатостраждального Одіссея, активного учасника облоги Трої, який впродовж десяти років після її падіння (саме завдяки його хитрощам і його хоробрості) не може дістатись рідної Ітаки через гнів Посейдона. Але долаючи всі перешкоди, які вимагають надлюдських зусиль (зустрічі з фантастичними потворами Сціллою та Харибдою, сиренами, циклопом Поліфемом, велетами-людоїдами-лістригонами), відмовляючись від спокуси безсмертя, яке йому пропонує закохана в нього німфа Каліпсо, Одіссей наполегливо рветься додому до вірної Пенелопи і сина Телемака.
В "Одіссеї", яку за жанром можна визначити як пригодницько-фантастичну поему, Гомер вперше в світовій літературі створює неперевершений взірець жіночої вірності — образ Пенелопи, яка двадцять років чекає повернення свого чоловіка. Він же використовує і дуже поширений в подальшій художній творчості прийом щасливої кінцівки: адже чекання Пенелопи винагороджується поверненням мудрого, як і раніше, могутнього й люблячого Одіссея.
Вірними й на сьогодні залишаються слова античного філософа Діона Хризостома (Златоуста) про те, що Гомер кожній людині, незалежно від її віку, дає рівно стільки, скільки вона в змозі взяти.
На думку відомого французького поета і теоретика Нікола Буало, в творіннях Гомера прихований неоціненний скарб, і вони на всі віки залишаються джерелом насолоди і видатних уроків мудрості, добра, справедливості й краси.
ЛІТЕРАТУРА: І.Лосева. Ф. Гомер.-М., 1960; Те ж саме: М., 1996 (Серія: ЖЗЛ).; 2. Полонська К. П. Поэмы Гомера.— М., 1961.; 3. Сахарини Н. Г. Гомеровский эпос— М., 1976.; 4. Флоренсов Н. Троянская война и поэмы Гомера.— М., 1991.; 5. Шталь И. В. "Одиссея" — героическая поэма странствий.— М., 1978.