Чи є доведеною ця ідеологічна програма? "Мета життя — розвиток власного "я". Повністю реалізувати своє єство — ось для чого існує кожен із нас" — переконує Доріана Грея лорд Генрі. Але подальше життя Доріана є не розкриттям сутності людини, портрет якої намалював художник, а переформуванням її душі, яке відображується на полотні. Це переформування і призводить до тієї втрати цілісності, яку помічає навіть лорд Генрі.
Спосіб життя Доріана Грея — найаморальніший і найрозбещеніший, і лише привабливість і дивна незгасна краса цієї людини не дозволяють суспільству остаточно відвернутися від неї. Змінюється портрет, стаючи ще більш потворним, але про це не знає ніхто, крім самого Грея: він старанно ховає портрет у затишній кімнаті свого будинку.
Безіл Холлуордта Генрі Воттон — це "розщеплений герой", дволикий Янус зла,— зла, яке захоплює Доріана, розкладаючи його як особистість. Безіл відтворює на картині фізичну красу Доріана, у якій відображається його до певного часу незаплямована гріхом душа. Лорд Генрі, проповідуючи гедонізм, нестриманий егоїзм та аморальність, повільно отруює душу Доріана, його внутрішнє "я": "Багато років тому,— коли я був ще зеленим хлопцем... ви побачили мене. Ви лестили мені й навчили пишатися своєю вродою. Одного дня ви познайомили мене зі своїм другом, і він пояснив мені, яке це диво — юність, і тоді ж ви закінчили мій портрет, що відкрив мені інше диво — красу".
Іншою системою відліку істинності й обґрунтованості існування героя за законами, які не збігаються із традиційною етикою, є весь ряд естетичних переконань автора роману.
Доктрина естетизму являє собою, за задумом Вайльда, суму обов'язкових правил. Двадцять п'ять витончених, дотепних афоризмів, уміщених у передмові до роману, можуть сприйматися як тезовий виклад авторського кредо. Передмова й роман ніби ведуть діалог — афористично подані положення естетичної програми проходять випробування на міцність у фабульній частині твору: "Немає книг моральних або аморальних. Є книги добре написані й погано написані. Ото й усе". Поняття "прекрасне" і "краса" поставлено в передмові на найвищий щабель ієрархії цінностей. Доріан вродливий, і краса виправдовує негативні вияви його натури. Герой карається лише тоді, коли підіймає руку на втілення прекрасного —вічний витвір мистецтва. Тому гине герой, а лишається жити прекрасний портрет.
Таким чином, усе ніби узгоджується із теоретичними переконаннями письменника.
Разом із тим, фінал роману може мати й дещо інше тлумачення. Мертва людина, яка лежить на підлозі біля портрета, пізнана слугами лише за каблучками на руках: вигляд мертвого Доріана антиестетичний, а це дозволяє навіть у системі координат естетизму прочитати вирок, кару за злочини, загальне забарвлення яких — абсолютна аморальність, моральна індиферентність. Краса в "Портреті Доріана Грея" знищує особистість, тому що це не справжня краса, а диявольська, і це доводять жахливі метаморфози портрета. Вбитий Доріан стає таким потворним, яким і повинен бути, а портрет знову перетворюється на прекрасний витвір мистецтва.
Отже, письменник, всупереч власній програмі, показав не лише душевну кризу героя, а й привів його до покарання. Митець, який приховувався під маскою естета-денді, виявився вищим, ніж мислитель і теоретик. Такою є сила творчості й мистецтва слова. Вайльд грав парадоксами, наводив суперечливі судження, але в межах художнього цілого, створеного ним, потворне й аморальне ніколи не перемагало.
ОСНОВНІ ТВОРИ: збірки казок "Щасливий принц" (1988), "Гранатовий будиночок" (1891), роман "Портрет Доріана Грея" (1891), збірка оповідань "Злочин лорда Артура Севіля та інші оповідання" (1891), книга критичних нарисів "Задуми", п'єси "Саломея" (1891), комедії "Віяло леді Віндермір (1892), "Жінка, не варта уваги" (1893), "Ідеальний чоловік" (1894) і "Як важливо бути серйозним" (1895), поема "Балада Рединзької тюрми" (1898).
ЛІТЕРАТУРА:
1. Акройд. П. Завещание Оскара Уайльда. // Иностранная литература.— 1993.— № 11.; 2. Афанащенко Л. М. Формула смысла жизни Оскара Уайльда. Изучение "Портрета Дориана Грея" в 10-м классе // Русская словесность в школах Украини.— 1998.— № 3.— С. 33-36.; 3. Ковалев Ю. Оскар Уайльд и его сказки // Оскар Уайльд. Сказки (на английском языке).— М., 1979.; 4. Мішук В. Своєрідність естетизму Оскара Уайльда. Його роман "Портрет Доріана Грея" // Відродження.— 1994.— № 8.— С. 21-27.; 5. Покатилова О. О. Культурно-синкретичний аналіз художнього тексту // Всесвітня література в навчальних закладах України.— 1999.— № 2.— С.39-41.; 6. Соколянский М. Г. Оскар Уайльд. Очерк творчества.— К., 1990.; 7. Чуковский К— Оскар Уайльд. Этюд// Уайльд О. Избранные произведения: В 2 т.— М.,1993.— Т. 1.-С. 514-538.