Таємничий схід
І захід зір небесних пояснив я їм.
З усіх наук найвидатнішу винайшов,
Науку чисел, ще й письмен премудрість
Й творіння дав їм пам'ять — цю праматір муз
Коротше кажучи, "від Прометея — всі в людей вміння". Саме цього Зевс і не може пробачити титану, не дивлячись на те, що Прометей не тільки допоміг Зевсові завоювати владу в боротьбі з попереднім поколінням титанів, а й "розподілив почесної судьби дари" серед нових богів. Він наказує своїм слугам Владі, Силі й Гефесту (який співчуває титанові, але не насмілюється протистояти волі Зевса) прикувати Прометея до скелі в далекій гірській пустелі, залишивши його без їжі й води, і насилає свого орла щоденно довбати його ребра й виривати печінку.
Зевс готовий замиритись із Прометеєм за умови, що той відкриє володарю богів таємницю його можливої втрати Олімпійського престолу, таємницю, якою володіє провидець Прометей. Але гордий і непохитний титан; незважаючи на загрозу ще жорстокіших страждань, незважаючи на умовляння співчутливих сестер Океанід і титана Океана, відкидає будь-які компроміси з Зевсом, в якому він вбачає жорсткого й несправедливого тирана. Не з гордощів і сваволі Прометей не йде на замирення із Зевсом, а з духу протесту проти несправедливої, антилюдяної і деспотичної поведінки Олімпійця.
У зображенні Есхіла Прометей є першим богоборцем і тираноборцем. "Скажу одверто,— заявляє титан,— всіх богів ненавиджу, за добре злим вони мені віддячили", і він же гордо кидає Гермесові, який умовляє його скоритись, що йому краще бути прикутим до скелі, ніж бути вічним прислужником Зевса. Всією системою художніх засобів: трагічним мовчанням Прометея, коли над ним знущаються Зевсові слуги, вірністю своїй ідеї служіння людям, гуманізмом, тираноборством, фізичною і душевною нескореністю, афористичністю висловлювань — Есхіл возвеличив образ несхитного титана й показав його перемогу над, здавалось би, непереборною силою Зевса.
Прометей стоїть першим у величному ряду вічних супутників людства. До нього звертались упродовж минулих віків видатні письменники й мислителі: Гете, Байрон, Шеллі, Шевченко, Леся Українка. Зокрема, Леся Українка вшанувала образ Прометея за те, що він просвітив людей "не словом, а добром", а Шеллі писав: "Прометей постає як тип вищої моральної та розумової досконалості, який підкоряється найчистішим і безкорисливим спонуканням, що ведуть до найблагороднішої мети".
ЛІТЕРАТУРА: 1. Боннар Андре. Трагедия Есхила. Рок и справедливость.— М., 1958.— Кн. 1.; 2. Ярхо В.Н. Драматургия Есхила и некоторые проблеми древнегреческой трагедии.— М., 1978.; 3. Грант Майкл. Классическая Греция.— М., 1998.