Куліш Микола

8 грудня 1935 р. під час похорону найближчого друга — І. Дніпровського — його було заарештовано просто на вулиці. Драматурга звинуватили в участі в "контрреволюційній боротьбистській організації", яка нібито ставила собі за мету повалити радянську владу в Україні.

На закритому судовому слуханні 27—28 березня 1935 р. велику групу "націоналістів", серед яких був і М. Куліш, засудили до 10 років спецтаборів. Під час відбуття покарання М...

Починає писати Микола Куліш в Олешках. Перші його твори — це сатиричнівірші, фейлетони, епіграми, що з'являються на сторінках учнівських рукописних журналів "Наша жизнь", "Колючка", "Стрела", "Веселое язычество", ініціатором і редактором яких він сам і був. В Олешках також з'являються перші драматичні і проби Куліша — колоритні малюнки з колишнього життя. 1913 року він пише першу п'єсу "На рыбной ловле" російською мовою, що згодом лягла в основу комедії "Отак загинув Гуска".

Влітку 1914 року М. Куліш вступив до Новоросійського університету на історико-філологічний факультет. Невдовзі почалася Перша світова війна, і Куліш замість навчання потрапив до казарми. Після закінчення Одеської школи прапорщиків він попросився на фронт.

Після саморозпуску ВАПЛІТЕ М. Куліш очолив українське товариство драматургів і композиторів, був членом редколегії журналу "Літературний ярмарок" (1929), членом президії ПРОЛІТФРОНТу. Коли під тиском Компартії 19 січня 1931 року ПРОЛІТФРОНТ припинив своє існування, хмари над головою драматурга починають густішати. Восени 1931 року режисер московського Камерного театру А. Таїров поставив нову п'єсу М. Куліша "Патетична соната", яку не дозволяли ставити в Україні. Проте невдовзі п'єсу заборонили...

Коли на початку 1918 року Куліш повернувся в Олешки, його обрали головою першої міської ради робітничих, селянських та солдатських депутатів. А громадянська війна тим часом розгорялась, боротьба загострювалася. Олешки захопили війська гетьмана Скоропадського. Куліш потрапив до їхніх рук і більше ніж півроку відсидів у тюрмі. При Директорії Петлюри Куліш входив до міської управи.

Влітку 1919 року під час другого наступу Денікіна Микола Куліш у складі Червоної армії відступає на північ України.

Микола Куліш із захватом сприйняв ідеї революції, але дуже скоро зрозумів, що подібні соціальні зрушення — це трагедія для народів.

У п'єсах Куліша чується "біль і протест розчавленої людини". Правда життя виходить на поверхню. Попри весь свій романтичний настрій, драматург показує події такими, якими вони були насправді.

Над головою Миколи Куліша збиралися грозові хмари, він це відчував, але вдіяти нічого не міг. Його заарештували, відправили на Соловки і там розстріляли.

У серпні 1914 року його мобілізували до війська. Спочатку він служив рядовим у запасному батальйоні. Воювати довелося на території Галичини й Литви. В одному з боїв через три місяці перебування під кулями Миколу тяжко поранило її голову. Після контузії й госпіталю його відправили додому у відпустку.

У 1917 році, вже будучи офіцером, Микола Куліш під час Лютневої революції стає на її бік, пов'язуючи з цим свої надії на побудову гуманістичного і справедливого суспільства.

У "Автобіографії" М. Куліш писав 1921 року, що він був "політично слабко розвинений", хоча, коли в армії створювалися революційні комітети, солдати обрали його делегатом на військовий з'їзд. Одним із перших у полку 1917 року він перейшов до табору революціонерів.

У 1922—1925 pp. М. Куліш — інспектор одеської облнаросвіти. За порадою наркома освіти Олександра Шумського у 1925 році він переселяється до Харкова,обіймає посаду шкільного інспектора Наркомосвіти УРСР, а згодом працює у редакції журналу "Червоний шлях".

Письменник активно включився у літературне життя. Він знайомиться і здружується з М. Хвильовим, П. Тичиною, Лесем Курбасом. Коли у квітні 1925 року починається літературна дискусія, він стає на бік М. Хвильового. М...

Свої враження від дитинства письменник лаконічно узагальнив у широко відомій автобіографії 1921 року, у якій читаємо: "Детские годы прошли в крайней нужде, иногда в нищете. Отец, безлошадный крестьянин, большую часть жизни прослужил в помещичьих экономиях в качестве чернорабочего й у богатых мужиков поденщиком. Всю горесть подневольной жизни старался заглушить водкой. Мать, родом из Полтавской губернии, еще девушкой пришла в Тавриду на заработки к помещикам...