Писали про своїх сучасників, "маленьких людей" із глибинки, в обох сформувалися образи "диваків", не пристосованих до реалій життя, які, зберігаючи дитячу чистоту й наївність, не вміють адаптуватися і виживати. Художні світи російського й українського письменників були типологічно схожими, оскільки їх поєднувало зображення проблем села, що гине у первіснопатріархальному сенсі, духовної деградації сучасників й водночас збереження традицій і онтологічних основ буття людини. Головними персонажами обох письменників ставали прості сільські трудівники, "маленькі люди", збігаються часові і просторові, навіть проблемні аспекти.