Місто письменник змальовує в імпресіоністичній манері. Воно бачиться зсередини. Місто лякає спочатку головного героя своєю таємничістю, неосягненням, а далі, у міру пізнання, воно розкривається ясніше й чіткіше. Місто має свій аромат і свій смак. Воно пахне вишуканими жіночими парфумами, смаком ніжного тістечка, до якого годі приписувати будь-яку з назв сільських ласощів. Місто змінює настрій: буває яскраво-сонячним і похмурим. Можна побачити у ньому і жебрацькі околиці з хлівами, худобою, і квартали з розкішними квартирами, вокзал і казино, театр і пляж, кав'ярні і базар. Воно живе своїм життям: хаотичним і гармонійним. "Це була книжка про місто, що засинає, про місто, що спить, про місто, що живе вночі чудернацьким, таємним життям. На сторінках її... гострими, пружистими рядками проходили пізні засідання уряду, палкі мрії закоханого, примарні настрої злодіїв, спокій ученого кабінету, освітлені ґанки театрів, вулична любов, казино, невпинні заводи, вокзал, телеграф, ліхтарі й міліціонер на розі". Людина або приймає його ритм, або ні. Герой Підмогильного адаптується до міського побуту, який змінює його психологію, робить Степана іншою людиною. Ці глибинні психологічні зміни, які ретельно фіксує автор, — також прикмети модерністського зображення дійсності.