1899 року І. Карпенко-Карий написав п'єсу "Сава Чалий". Сава Чалий був одним із ватажків гайдамацького руху на Поділлі в XVIII столітті. А 1838 року М. Костомаров написав романтичну трагедію "Сава Чалий". Відмінність двох однойменних творів у тому, що М. Костомаров своїм твором намагався довести невинність зрадника Чалого, що перейшов на бік Потоцького, засудив Гната, який убив Саву. А І. Карпенко-Карий показав, як Сава, заплутавшись в уміло розставлених шляхтичем тенетах, не помітив, як став зрадником, зрадив побратимів і себе. Пафос твору І. Карпенка-Карого — в осуді зради як найстрашнішого зла. Твір драматурга вчить зважувати кожен крок, кожен вчинок, щоб не зрадити себе і свій народ.