Шевченко Тарас — Назар Стодоля

Перш за все Хома думав лише про свою вигоду, про багатого майбутнього зятя, дарма, що старого. Батько не хотів зважати на почуття дочки, вважав, що вибір має зробити замість неї: "Женись не на чорних бровах, не на карих очах, а на хуторах і млинах, так і будеш чоловіком, а не дурнем".

Стеха не розуміла, чому Кичатий вирішив, щоб сватання відбулося на Святий вечір. На самоті вона говорить, що її хазяїн сподівається старостів од такого ж старого дурня, як і сам. Стеха вважає, що про це рішення Кичатий мав повідомити їй раніше, але молода ключниця вирішує взятися за цю справу і вмовити Галю погодитися.

Про це Хомі сказала Стеха.

Назар обіцяв, що вони поїдуть туди, де нема і не буде ні полковника, ні батька її, у Кодак. Вони відразу повінчаються, тоді їх не розлучить навіть гетьман. Там вони будуть гарно жити, він збудує хату, розмалює всякими фарбами, а Галя народить йому сина.

Кичатий наказав челядникам зв'язати Назара і покинути у корчмі, щоб добре подумав про свій вчинок.

Ключниця натякнула Галі, що приїдуть старости, але більше нічого говорити не хотіла. Галя була впевнена, що старости від Назара, а Стеха запевнила, що вони точно не від Молочая.

Стеха мріяла про те, щоб Кичатий одружився з нею.

Кобзар розповів казку про турецьку царицю, яка їсть дітей, бо колись знахар сказав їй, що вона родить дочку і дочка та буде, як підросте, в тисячу раз краще її. Цариця, як родила дочку, так зараз і з'їла її, та з того часу сидить і їсть усіх – і дівчаток і хлопчиків.