Рутківський Володимир — Джури козака Швайки

Козаки вирішили простежити за татарами, які поверталися з полоненими через річку Псел. У козаків було мало сил, щоб якось завадити ворогам, але вони постановили підняти на ноги всіх, хто козакував у плавнях неподалік від них. Воронівці розділилися. Половина на чолі з Мациком рушили униз по Дніпру, аби зібрати тих, хто оселився на островах. Інша половина разом із Швайкою рушила в бік древнього Залозного шляху. Там, у густих дібровах, теж були вільні люди. А Грицика, Санька і Барвінка лишили на острові, хоч хлопці дуже хотіли з козаками. Саме тоді хлопці з вовком зловили Тишкевича.

Наслухавшись від дідів-пастухів, які колись козакували, розповідей про битви з татарами, про козакування, і про нечисту силу, Грицик з дитинства мріяв стати козаком. Він трохи знав татарську, якої його навчив дід Микола. Грицик мав кілька справжніх татарських луків з сагайдаками, повними стріл, з півдесятка ножів і три шаблюки, теж татарські. Все це Грицик свого часу розшукав біля старого городища підстарости Сидірка...

Пилип узяв за джуру тільки Грицика, бо для Санька була підготована інша доля. Він мав вчитися у діда Кудьми, а таких "на всю Україну, може, два чи три набереться. У наших краях до нього всі нитки сходяться. Ми всі перед ним, наче беззахисні пташенята на долоні".

"Атож. Розумієте, Грицик, ну… такий же сирота, як і я. То ж нехай, гадаю, мені за брата буде.

За чуру, — уточнив дід Кудьма.

Що? — не зрозумів Швайка.

За чуру, — повторив дід. — Або їх ще джурами зовуть...

Читати відповідь повністю →

Грицик та Санько змушені рятуватися від гніву пана Кобильського, адже, щоб врятувати село від його грабування, вони збрехали пану, що наближаються татари. Пан утік, не забравши награбоване. Та виявивши обман, пан прислав у Воронівку своїх людей, і ті жорстоко побили Санькову маму Мокрину і діда Кібчика.

У Воронівці переконані , що з Грицика ніколи не буде гарного пастуха. Хлопець завжди поривався кудись бігти, хотів щось розізнавати. Він був розумним, бо вчився у діда-пастуха татарської мови, умів швидко приймати потрібні рішення, був винахідливим.

Тікаючи з Воронівки, Грицик і Санько зустріли козака Швайку. Славнозвісний вивідник хвилювався за хлопців, бо скрізь роз'їжджали татари, тому він повіз хлопців на Кам'яний острів, де жили козаки, серед яких були і воронівські хлопці. Здоровань Байлемів Василь впізнав Грицика і Санька, бо сам був з Вороніки. Козаки дуже шанобливо зустріли Швайку. На острові палало багаття, гостей пригостили кулішем і влаштували на ночівлю.

Татари були скрізь, тому Швайка з хлопцями сховалися в зарослій улоговині у покинутому вовчому лігві. Швайка наказав хлопцям сидіти і мовчати. З-за його плеча Санько бачив, як до них повільно наближався худий згорблений татарин. Хлопець подумки наказував татарину дивитися на хмарки, і чоловік пройшов повз, зовсім їх не помітивши. Коли татари зникли, Санько признався, що це він зробив. Швайка був дуже здивований.

Прибувши на Кам'яний острів, Грицик уночі зустрів справжнього вовка. На переляканий крик хлопця збіглися усі козаки, та вовк виявився прирученим і належав Швайці. Звали вовка Барвінок. Крім того, що вовк рятував козаків від татар чи людей Тишківського, він приносив у своїй шерсті повідомлення до Швайки від діда Кудьми.