Генрік Ібсен

Ібсен — фундатор соціально-психологічного напряму у світовій літературі. Його творчість визначила напрями розвитку літератури XX століття. Він творець аналітичної п'єси XIX століття.

У п'єсах Ібсена ідеться про трагічну боротьбу особистості за власний духовний світ; розробляються нові теми: становище жінки в суспільстві, влада грошей, спадкові хвороби; соціальна проблематика; немає чіткої межі між трагедією і комедією; композиція має аналітичний характер, у п'єс — відкритий фінал.

Ібсен — творець аналітичної драми (дія п'єси присвячена розкриттю таємниць, пов'язаних з подіями, які відбулися колись). Драматизм ситуації у творах Ібсена полягає у виявленні протилежності між видимістю життя та його справжньою природою.

У цих драмах зовнішня дія повністю підкорюється інтелектуально-аналітичному началу. Сюжетна аналітичність й інтелектуальне осмислення зосереджені в останніх діях твору, в розв'язці. Там діалоги набувають характер дискусії, герої повністю переосмислюють своє життя і самих себе.