Микола Гоголь — Ніч перед Різдвом

Петербург і Диканька протиставлені між собою як чужий, холодний простір і простір домашній, гармонійний. У "своєму" просторі героям тепло навіть у морозну ніч, вони живуть у злагоді з природою. А в Петербурзі все постає чудернацьким, неприродним. Тут панують інші цінності, а світло (на відміну від небесного в Диканьці) є штучним (ілюмінація, діаманти на руках Потьомкіна). Але сміливість Вакули вразила царицю, і вона дарує йому черевички для Оксани. Отож, герой виходить переможцем із чужого для нього простору.

Чорт ненавидів Вакулу за одну картину страшного суду, яку намалював коваль і яка знаходилася у церкві. На картині святий Петро виганяв з пекла нечисту силу, і чорта били усі грішники. Чорт перешкоджав Вакулі під час малювання, але картина все одно була закінчена, і з того часу чорт заприсягся мститися ковалеві.

Солоха вміла перетворюватися на відьму. На Святвечір вона вилетіла з димаря разом з димом і почала збирати на небі зірки, які ховала у рукав своєї сорочки. Після зустрічі з чортом вона знову через димар повернулася додому: "…піднявши руки догори, відставила ногу та, прибравши такої пози, як людина, що мчить на ковзанах, не зворухнувшись жодним суставом, спустилася повітрям, ніби по льодовій похилій горі, і просто в димар.". У селі її знали як звичайну жінку, матір коваля Вакули...

Інші хлопці не мали терпцю залицятися до гордої і вередливої Оксани, але коваль був упертий. Він не кидав свого залицяння, хоч з ним поводились анітрохи не краще, ніж з іншими. Вакула старався догодити дівчині, старався змайструвати для неї найкращу скриню. Дівчина не говорила серйозно про свої почуття, часто насміхалася з хлопця, а він переживав через таке ставлення: ""Не любить вона мене!..

Оксана носила плахту і запаску, а її гордістю була сорочка, вишита червоним шовком. На голові вона носила стрічки, яких їй накупив батько, і пишалася пишним галуном (тасьма, вишита золотими або срібними нитками, яку пов'язують на що-небудь, нашивають на одяг і т. ін.).

Пузатий Пацюк був колись запорожцем, у Диканьці жив уже 10-15 років. На зріст він був невеликий, але вшир був досить важкий. Всі в селі вважали його знахарем і ходили до нього, коли хтось хворів. Пацюк не часто виходив з хати, бо пролазити у двері ставало йому з кожним роком тяжче.

Чорт найбільше боявся хреста: коли Вакула хрестився чи показував свій хрестик. Цей знак втілює ідею спасіння, яке Ісус Христос приніс людству.

Ніч перед Різдвом особлива, бо в цю ніч народжується Ісус, добро перемагає зло, ангели і люди славлять Спасителя світу своїми піснями. Тому така ніч не може бути темною, землю освічує місяць і зорі, яких не зуміли заховати відьма і чорт.

Вакула використав хитрощі (коли досягав нібито цвях, а сам вхопив чорта за хвіст), а потім поклав хреста і лякав чорта своїм кипарисовим хрестиком.

Оксана й не звернула уваги на черевички, бо побачивши Вакулу, не зводила з нього очей. Дівчина вже думала, що він наклав на себе руки через її насмішки, а тепер була щаслива, що він повернувся. Їй не потрібні були черевички, насправді, вона погодилася вийти за коваля заміж, бо кохала його. Про це свідчать її переживання, коли селом пішли чутки, що Вакула втопився чи повісився. Дівчині було жаль хлопця, вона картала себе за те, що насмілилася наказати йому принести черевички, як у самої цариці.