Оскар Уайльд — Хлопчик-Зірка

"М'якістю" серця відзначається Дроворуб, який прихистив Хлопчика-Зірку; дружина Дроворуба, яка прийняла дитину і доглядала, як рідну; їхня маленька дочка, яка пожаліла потворного Хлопчика-Зірку; Заєць, який допоміг Хлопчику-Зірці знаходити монети; священик, який хотів навчити Хлопчика-Зірку любити усе живе; жінка-жебрачка, яка виявилася Королевою і яка пробачила синові його жорстоке ставлення до неї.

Хлопчик-Зірка не послухався названих батьків і священика, їхні слова він сприймав і не задумувався над ними. Це свідчить про таку рису характеру як байдужість і впертість.

Хлопчик-Зірка був дуже красивим, самовпевненим, а до того ж вмів керувати дітьми, насаджувати їм свою думку, примушував наслідувати свою поведінку. Його влада над іншими дітьми трималася на його авторитеті, жорстокості, вмінні командувати. Діти повторювали всі його дії, так само жорстоко поводилися з іншими людьми і тваринами.

Коли Хлопчик-Зірка не хотів прийняти того, що його мати бідна жебрачка, коли він кричав і виганяв її, його зовнішність змінилася: "Тоді жінка підвелася та пішла в ліс, гірко плачучи, і коли Хлончик-Зірка побачив, що вона пішла, то зрадів і побіг назад гратися зі своїми товаришами. Але коли товариші побачили, що він іде, то відразу почали дражнити його й промовляли: — Ти такий гидкий, як жаба, і бридкий, як гадюка. Забирайся звідси, бо ми не стерпимо, якщо ти будеш гратися з нами...

Хлопчик-Зірка не виконав повністю завдання Чаклуна, бо кожного разу знаходив монету, але віддавав її прокаженому, який просив милостиню.

Прокажений усі три рази просив Хлопчика-Зірку дати йому монету, бо помирає з голоду. Хлопчик віддавав монету, бо він на той час уже змінився, вмів співчувати чужому горю, був милосердним, добрим, щедрим. Можливо, дивлячись на прокаженого, він згадував свою матір, бідну жебрачку, яку шукав по всьому світу.

Хлопчик-Зірка погано впливав на своїх товаришів, які ставали такими ж поганими, як він: "Вони ж корилися йому, бо він був вродливішим, хорошим бігуном, міг танцювати, грати на дудці і складати гарні мелодії. І де б не з'являвся Хлопчик-Зірка, вони йшли за ним, і що б не наказував їм робити – усе виконували. І коли він гострою тростинкою виколов очі кротові, товариші сміялися, і коли кидав камінням у прокаженого – теж сміялися. У всьому він направляв їх, і в них також затверділи серця, як і в нього.".

"Дроворуб та його дружина часто сварили його, нарікаючи:

— Ми не ставилися до тебе так, як ти ставишся до тих, кого покинули та в кого немає нікого, хто б допомагав їм. Чому ти такий жорстокий до всіх, хто потребує співчуття?

Часто його запрошував до себе старий священик і намагався навчити любові до всього живого, говорячи:

— Кожна комаха рідна тобі, не шкодь їй. Дикі птахи мають свободу. Не лови їх задля власного задоволення. Бог створив сліпими черв'яка й крота, і кожен із них має своє призначення. Хто ти такий, щоб нести біль у світ Божий? Навіть худоба в полі прославляє Його."

Автор утверджує любов до всього живого, милосердя, вміння прощати, взаємопідтримку, любов між батьками і дітьми, готовність на пожертву заради інших, чесність, справжню дружбу.